* * *
Присвячується моїй мамі Наталії Блиновій
Коли це почалося, вона радила носити одяг нейтральних відтінків,
І ніколи, за жодних умов, не дивитися в очі тих,
Хто стали з’являтись на вулицях: спочатку у «адідасі»
І з бітами, а потім із вогнепальним і в камуфлі…
Вона читала в стрічці фейсбуку дописи анонімів,
Ходила лиш на ринок, — і коли зустрічала чужих,
Сахалася — інстинктивно, не в змозі сховати відрази…
А своїх стало мало — поїхали чи продались.
Перший рік підтвердив теорію вибитих вікон.
Втім, її власне вікно вціліло: лише розхиталася рама
І трохи тріснуло скло під стрічками малярного скотчу —
Погано топили в ту зиму, холод в хату ліз окупантом…
Чекала на звільнення щохвилини. Звикла
Збирати новини й чутки, що повзли дворами.
Виживати на двісті гривень і гуманітарку. Й щоночі
Слухати небо, що падало десь над ДАПом…
Впродовж другого року стала писати «Бог» з великої літери:
Бо з ким ще поговорити, не оминаючи тему війни?
Великий і Мудрий мовчав — та хоча б не строчив доноси.
Голосом бога тоненько нявчала кішка.
Давні знайомі казали, що все це лише політика —
Винні ті хто стріляють, ті хто послали… ще хтось, але не вони.
Намагалась згортати розмови. Йшла ще одна довга осінь.
Пила щось від тиску й лягала в холодне ліжко…
На третьому році місто згіркло їй, як полин.
Знайшла «чорних» ріелторів (бо і в мутній воді теж є риба).
Спромоглася не плакати, спілкуючись з покупцем.
За виїзд віддала п’ять пенсій й весільні кільця.
Коли проїхала всі блокпости, найперше пішла в магазин:
Купила вершкового масла, варьонки і хлібу.
Зробила собі бутерброд. Сказала: «Ну от і все.
Най це більше ніколи не повториться».
26.11.2017
* * *
що б не відтяла від тіл польова хірургія,
що б не видрукували удари безкістних пальців,
чого б не вихаркали у приміських та далекобійних —
залишися зі мною, тиша, — скляний сухостій.
залишіться зі мною, ім’я молока та ім’я води.
залишися зі мною, небо — папір самокруток.
залишіться зі мною, безсоння тирсові голови.
залишися зі мною, окраєць заплічної цегли.
залишися зі мною, пам’ять — жереба кобила.
залишися зі мною, полинне дихання плоті.
залишіться зі мною, гончарні доторки болю.
залишися зі мною, щербатий півмісяць слова.
08.03.2022
* * *
Відлік від віхол, від лячного —першоберезень, провесінь.
Відколихали лихо — най зглохне поміж заплав;
заліпить солом’яні очі, цегляні ноги, глиняні голоси;
перейде на лякливого ката, зійде на голодні пси,
почвала до булькатих злиднів, — наосліп, убрід, на злам.
Глибоко спи, тривого, у цинкових кублах зими, —
не вилазь звідти гаддям, липневим безжальним гнусом.
Вологі дерева іще не дають вогню — іще вдоста пітьми;
іще варто ховатись у кнайпи, вокзали, доми.
Шкутильгає слизька облуда, дряпає гіллям луску.
Пливе по великій воді сонця заслабле колесо;
тане над Пер-Лашез, Іловайськом, Катинню, Афганом;
змовкають сирени, повертаються діти, пробиваються проліски,
жайвори у долонях набувають тепла і голосу —
смерть згортається в бруньку, смерті іще зарано.
17.03.2022
* * *
колись мешкали у безпечному світі
потім опинилися у безпечній країні
потім у безпечному місті
потім у безпечному районі
потім сиділи у безпечному домі
потім у безпечній кімнаті
під безпечною стіною
а потім перебиралися до безпечного дому
до безпечного району
виїжджали до безпечного міста
і до безпечної країни
а у безпечному світі було зачинено на переоблік
21.03.2022
* * *
весь світ війна
а ти в ньому муляж навчально-імітаційної гранати ф-1
у харківському танковому училищі
колишнього ордену червоної зірки
весь світ війна
а ти в ньому половинка стиглого авокадо
на півтора місяці залишена у темному прохолодному приміщенні
весь світ війна
а ти в ньому вайбер чат вашого осбб
куди ти не вступив бо сусіди ватні у****и
і тепер не дізнатись чи цілі у тебе вікна
весь світ війна
а ти в ньому битий смартфон
що сяде за пару годин після виїзду з лозової
й ще добу буде холонути у кишені
обважнілим зупиненим серцем
ти мусиш тішитися і дякувати
міжнародним образотворчим організаціям
що ти не блакитний дитячий візочок
не м’яка іграшка що добре всотує рідину
не схудла до витинанки вівчарка
не керамічний півник
не залізний хробак що з’єднує небо і землю
і не годишся ані у первісний бульйон
ані на обкладинку нью йорк таймс
весь світ війна
а ти в ньому
14.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
