* * *
Ми ж не йдем з мечем нікуди —
У своєму домі лад би навести,
«Запануєм, браття» — заспівать на повні груди,
Та біду від України одвести.
Щоб під мирним небом жити,
Стягом злото-синім милуватись
І Тризубом дорожити,
Й Незалежністю пишатись.
Щоб минуле шанувати
І молитися за Україну,
Щоб дітей, жита плекати,
Щоб наш ворог — «як роса на сонці» — згинув!
* * *
Чи то полуниця, чи то паляниця —
А яка різниця?
Б’ємо ворога у спину, б’ємо і по пиці!
Дивували світ весь наші вишиванки,
Чарували людство голоси-співанки,
А як путінська орда світ нам заступила —
Де взялася єдність, де взялася сила!
Стали монолітом і душа, і тіло
Де й взялась могутність і потужні крила!
Не чекала досі світова спільнота:
Нас не подолати, не перебороти!
Дивом нам здалася з хліба полуниця —
Ох і насмішила чудо-дикториця!
Нам не вперше світ цей дивувати —
Вражені Європа, ООН, НАТО.
Виб’єм окупанта із села й столиці —
Переможе Україна! Переможе паляниця!
* * *
Що сказав би Пушкін або Левітан:
Прилетіли бомби просто на майдан,
І здригнувсь Шевченко в ранішній імлі —
Знову наступають кляті москалі.
Знову розстріляли мученицький Яр,
Розлетівся світом путінський піар,
Знищили паскуди нам крилату «Мрію» —
Та не відібрати віру і надію!
Замість хліба-солі виплекати злість —
Побіжить за кораблем з «руським миром» гість!
У житті ми різні, у бою – єдині,
Впевнені: усюди буде Україна!
* * *
На моїй землі — тавро печалі,
Розпачу і смутку:
Друга світова — все далі й далі,
А земля димить, мов самокрутка.
А із рідних хат йдуть воювати
За державу, за родину,
Внуки-правнуки солдатів,
Тих, які «тоді» відстояли країну.
А в церквах — молебень за спасіння,
А у душах щирих — віра,
Дай нам, Боже, всім прозріння —
Має ж бути всьому край і міра!
Мають оборонці залишитися живими —
Серед них і наші кегичани —
Хай убережуть їх херувими,
Хай відійдуть війни в книги й на екрани.
Хай пощезнуть війни по усьому світу,
Хай засяє сонце, завруниться жито,
Забуяє всюди цвіту-перецвіту,
І щасливо усміхнуться і батьки, і діти!
Подано до проєкту у 2022 році
