Я ЖІНКА МОЛОДА
Я жінка молода:
Працьовита, гарна, справжня господиня.
Моє волосся — пшениці зрілої колосся,
Губи — вишні соковиті,
Очі — кольору небесної блакиті.
Мій сміх — гірський струмок,
А пісня — то щебет ластівок,
Що навесні співають
І серце людям зігрівають.
Люблю своє вбрання просте —
Маками та волошками вишите …
Я жінка молода.
Навіть уявити не могла,
Що моє життя зруйнує війна…
Я плакати собі заборонила.
Вишиванку на камуфляжку змінила,
Волосся вузлом тугим стягла
І домівку захищати пішла.
Я годувала, евакуювала, лікувала…
І крізь біль все одно співала.
Я жінка молода:
Донька, кохана, дружина.
Я мати — молюся за дітей своїх:
Загиблих і живих…
Я в серці віру зберегла
Заради майбутнього життя.
Я сильна, вільна, незламна!
Я — Україна.
* * *
Двадцять чотири нуль два —
Дата, що змінила наше життя…
Мов страшний сон реальність нова —
Де ворожих літаків рев і сирен виття,
Руйнування, евакуація, реабілітація…
Ворог хоче нас зламати,
Але українців йому не подолати!
Від Луцьку і до Херсону — ми єдині!
Ми боремося за мирне небо на Україні,
За щасливе майбутнє для наших малюків,
За спокійну старість похилих батьків.
І коли в дім прийшла біда,
Ми єднаємося, ми тримаємося!
Ми — одна велика родина —
Вільна, незалежна Україна!
РІДНА МОВА
Рідна мова — то матусина колискова.
Рідна мова — веселі гаї навесні
Та яскрава зоря світанкова.
Рідна мова — книжкові полиці:
Безмежні, як у полі хвилі пшениці.
Рідна мова — трембіти гучні,
Гори Карпатські та полонини,
Дніпровськії кручі, ліси на Волині.
Рідна мова — біля батьківської хати вишні запашні
Та на сорочці квіти вишиті.
Струмочки, озера та неба блакить…
То дух український, що в пісні бринить!
* * *
А на вулиці весна…
Боже, скільки людина може витримати?!
Страждати, плакати, від болю згорати,
Потім порожнечу в серці відчувати…
А на вулиці весна…
Сонце землю зігріва.
По небу хмаринки легкі пливуть.
Пташки гніздечко в’ють і пісні співають,
Ніби до серця мого промовляють…
І дуже хочеться жити!
Вірити!
Разом із пташками співати.
Очі від сонця солодко мружити.
Щічки до нього, ласкавого, підставляти
І посмішку, забуту, на вустах відчувати.
Хочеться просто гуляти вулицями,
Радіти життю — кожному новому дню,
Рідних обіймати,
Коханого цілувати,
На весіллі танцювати
І лиха ніколи не знати!
Хочеться на повні груди дихати,
Веснянки слухати,
Зустрічати світанки,
Проводжати вечори,
На зорі дивитися вночі.
Хочеться по широкому полю босоніж бігати,
Волошки збирати,
У прохолодну річечку пірнати
Біль з себе змивати…
А потім кохання своє зустріти,
Дитину під серцем носити,
Немовля бавити —
У ручки-ніжки цілувати.
І своїх не забувати —
Захисників, що життя віддали,
Щоб ніколи не було війни!
А на вулиці весна!
А в Україні війна…
Подано до проєкту у 2024 році