* * *
Ударом з неба знищило життя,
Навіки в серці вирви залишились.
Наш ворог — він не знає каяття.
Ми не здались. Напевно, зажурились.
Тим часом вже до нас прийшла весна.
Не знаємо ми ліку дням і тижням…
Бо за вікном війна, війна, війна!!!
Немає вечорів у нас затишних.
Вже страх не викликає параліч,
А ненавистю душу охопило.
Рідненькі українці пліч-о-пліч,
На варту волі й миру заступили…
Їм не зламати наш козацький дух,
Ми методично йдем до перемоги!
У декілька разів гостріший слух,
А до умов вже незначні вимоги…
Тримається у купі весь народ,
Тримайтеся, солдати, ми всі з вами.
Наш український генетичний код,
Горішній над усіми ворогами!!!!
06.03.2022
* * *
Рука загарбника торкнулась наших міст.
Свій «руський мір» несуть вони до нас додому…
На Україні-неньці знов з’явивсь фашист,
Ми відчайдушно захищаємось без втоми.
Все по спіралі, не минуло і ста літ,
А новий Гітлер на чуже вже зазіхає.
Ідуть до пекла його танки й кораблі,
А він роззлючений в нас бомбами метає…
Де є межа? Ну що це коїться, скажіть?
Без перешкод брехня по світові мандрує….
У кого розум є, прошу допоможіть,
Розкрийте очі, вами справжній чорт керує!
Мої міста, мої річки, моє село….
І наші люди, наші справжні українці,
Нам ще в житті так тяжко, мабуть, не було,
Ми сильні разом, не лишайтесь наодинці….
11.03.2022
* * *
Цей жах не полишає ні на мить.
Хоча буває так, що сміх лунає…
А ненависть в очах вогнем горить,
Це кожен українець відчуває.
Одне бажання маєм перед сном,
А в ранці розумієм — не збулося…
Надія є, бо нам усім разом
Цей іспит пережити довелося.
Царює поміж нас день бабака,
Цілодобово очі в інтернеті:
Упали десь уламки літака,
Херсон — в патріотичному пікеті.
Війна нас поміняє геть усіх.
І розведе по різні барикади.
Не розгубіть у пóхапках своїх,
Коли по місту б’ють ворожі гради.
Війна — вона у нас не назавжди!
Із кожним днем все ближча перемога.
Є час і термін в кожної вражди,
Не здаємось, бо в нас своя дорога!
22.03.2022
* * *
І все одно розвіють чорний дим.
Ні. Це не дим, а смог, що пахне кров’ю.
А ти мені давно не побратим,
Прийшов в мій дім, в руках тримаєш зброю…
А так кричав, що братський ми народ.
Мовляв, ми родичі і нас таких багато…
Вже час тобі закрити чорний рот,
І за всі злочини у Гаагу та за грати.
Як чорний смог, навала сарани,
Що за собою лиш попіл залишила…
Але ми знищили всі плани сатани,
Що крокувати у парадному спішила.
Розвіють дим. Знов ранок без сирен.
Спостерігатимемо сонце у зеніті.
Ціна висока, бо безліч тих імен,
Що буде вигравіювано на граніті…
29.03.2022
* * *
Нам знищили будинки і квартири,
Там горе, відчай, сльози й крик птахів.
В одну мить люди стали пасажири,
У потязі, що мчить їх від страхів.
Це страшно, як в людей немає дому,
Коли один стоїш серед вітрів.
І де ж тоді угамувати втому?
Зависли душі ніби між світів…
Розбили, розламали Батьківщину,
Бажали стерти все з лиця землі…
Але з грудей не вирвеш Україну,
Безсилі проти цього кораблі.
Це страшно, як в людей немає дому,
А саме розуміння й відчуття,
Що дім твій не складається з бетону,
Це значно глибше й ширше почуття.
Як страшно, що в людей не стало дому…
Понівечене їхнє майбуття.
Але потрібно визнати свідомо:
Страшніше коли знищене життя…
08.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
