* * *
Горят мосты. Последние, наверно.
Дома-фантомы. Стаи воронья
И тонны всевозможного вранья.
Вперёд, герой, ведь ты хотел быть первым.
Настанет время — вырвется наружу,
Порвав гортань, вся боль твоей души.
И — в небо во спасенье совершит
Молитву чьё-то сердце простодушно.
19.06.2022
* * *
Сховалися в туманах вересневих
Палкого літа швидкоплинні дні.
Принишкли стежки десь у глибині
Сумних лісів. Холодні кришталеві
Розсипались у травах намистини.
Здається, що немає більш війни.
Вертаються птахи в свої доми.
Виблискує в повітрі павутиння…
На довгих стеблах одинокі квіти
Німим докором, згадкою про літо.
25.09.2022
* * *
Холодом віє жовтневий ранок,
Осінь панує в старому місті,
Вогнищем жовтим палає листя.
В небі ракети. Горить світанок.
Серед завалів лежить дитина.
Хлопчик маленький ще спить… Дбайливо
Лагідна мати його укрила
Теплою ковдрою: — Спи, рідненький.
06.10.2023
* * *
Осколки холодного неба
Осыпались пылью на землю.
Орнаменты диких растений
В развалинах прошлых миров.
Растут и сгущаются тени
Во всех закоулках вселенной.
Разрушены старые стены
И нет никаких сквозняков.
03.12.2023
* * *
Арабески нескінченні на подвір’ї біля хати,
Як любила я в дитинстві по траві м’якій ступати,
Заплітаються у килим дивовижні візерунки.
Щось в траві шукають кури й набивають свої шлунки.
Бабця, буцімто ворожка, у пучки спориш збирає
І тихесенько-тихенько до травички промовляє.
Світляки рожевих квітів на зеленому покрові.
Наче мед, короткі миті щастя простого земного.
09.08.2024
Подано до проєкту у 2024 році
