Харківська обласна універсальна наукова бібліотека

Силіна Лілія

Силіна Лілія

100 слів про себе:

(Лілія Ростиславівна Безугла). Народилася в Нікополі. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету ім. Горького (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна, доктор філологічних наук. Член ВТС «КЛУ», Міжрегіональної спілки письменників України, керівник поетичної студії “LiTerra”. Авторка шести поетичних збірок: «Из лета» (Харків: Консум, 1999), «Смыслы» (Канів: Склянка часу, 2006), «Из окна поезда» (Канів: Склянка часу, 2012), «На перепутье стихий» (Канів: Склянка часу, 2014), «Заветное» (Канів: Склянка часу, 2017), «Яблочный жребий» (Канів: Склянка часу, 2019).


Силіна Лілія

100 слів про себе:

(Лілія Ростиславівна Безугла). Народилася в Нікополі. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету ім. Горького (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна, доктор філологічних наук. Член ВТС «КЛУ», Міжрегіональної спілки письменників України, керівник поетичної студії “LiTerra”. Авторка шести поетичних збірок: «Из лета» (Харків: Консум, 1999), «Смыслы» (Канів: Склянка часу, 2006), «Из окна поезда» (Канів: Склянка часу, 2012), «На перепутье стихий» (Канів: Склянка часу, 2014), «Заветное» (Канів: Склянка часу, 2017), «Яблочный жребий» (Канів: Склянка часу, 2019).

 

ЛЮТИЙ ЛЮТИЙ

Я думала, лютий лютує, бо вредний,
не дасть своїй люті ні волі, ні ладу.
Його ж розлютило сполохане небо
і несамовиті непрохані гради.

Лютуй, моя земле, жени супостата!
Виштовхуй брехливий і довгий фє-враль!
Попереду — сонце, попереду — свято,
позаду — і лють, і біда, і печаль.

Природа і правда — на нашому боці,
ми вільні, ми гідні та сильні здавен.
Живись, моя земле, весною і сонцем!
Розтопимо гради у сяйві знамен!

01.03.2022


* * *

До Києва — рачки, до Сум — на колінах,
до Харкова йтиме на милицях кат!
В суглобах його, у хрящах і судинах
застрягнуть відлуння ракет і гармат.

Тепер не могутній язик і не ноги —
до Києва сором його доведе.
Отруйними зміями ляжуть дороги,
і сніг погребальним рядном упаде.

Птахи зацвірінькають: Це наше небо!
І вигукнуть звірі: Це наша земля!
Під зад пожене його вітер натхненно
у напрямку збоченого корабля.

09.03.2022


* * *

Подаруй мені знову червоні тюльпани,
як тоді, у далекому білому квітні,
і, нещадно зламавши усі мої плани,
увези, увези у світи заповітні.

На край світу — в маленьку і теплу хатину,
де тріщать нам пісні задоволені дрова,
у вікно зазирає ватага зіркова
і сповільнюють плин невгамовні години.

Де на хвилях хвилин пливемо ми до щастя,
оминаючи омути і перепони.
Подаруй мені погляди — довгі, квітчасті,
і тюльпани червоні — на сповнений спомин.

21.03.2022


* * *

На флешці помістилося життя…
Воно було, хороше чи погане.
Так, звісно, що не бездоганне,
тепер, напевне, марні каяття.

Були години щастя і біди,
поразки і знаменні перемоги,
далекі та пересічні дороги,
осінні луки й весняні сади.

Але хто міг подумати тоді,
що все то — щастя,
справжнє, найдорожче,
що справжнє лихо
час настирно точить,
щоб всіх нас потопити у журбі.

Ми випливемо. Відшукаєм брід.
Подякуєм за допомогу Богу
і відсвяткуєм справжню перемогу —
із нами Бог, історія і світ!

25.03.2022


9 ТРАВНЯ 2022

І знову бій. За правду і за завтра.
Із ворогом заклятим. Із собою.
Ніколи не позбутись того бою.
Ніколи знову — іронічна мантра…

Здригається земля моя від болю,
Ошукана, оплетена надовго.
Ні, то не маки квітнуть край дороги —
Рясніють болісно краплини крові…

Не від дощу — від сліз вона волога.
Але весніє всупереч навалі —
краплини перетворює в коралі!
І знову бій. І знову Перемога!

09.05.2022

 

Подано до проєкту у 2022 році

Прокрутити вгору