* * *
Кажу Вам «Дякую!» без зайвих слів.
Бо всі слова про Вас уже сказали.
«Сміливі, мужні, з роду козаків!»
Це правда! Але хай це скажуть мами!
Нехай це скажуть Ваші дітлахи,
Живі й здорові батько, дід, бабуся.
Нехай ущент сп’яніють вороги
Від Вашого Бандерівського смузі.
Хай всюди линуть пісні солов’їв,
Над головою завжди світить сонце.
Кажу вам «Дякую!» без зайвих слів,
Бо бачу Україну у віконце!
* * *
Часом, життя нам здається стражданням,
Світ — божевільним, фальшивим, гидким.
Будь-що робити зникає бажання.
Настрій жахливий, вигляд — бридкий!
Хочеться просто сидіти на місці.
Хочеться вити, як загнаний пес!
Точно як вовк, що пропав десь без вісті
Шукається в безладі крихітний сенс.
Темрява хутко усе поглинає:
Радість, натхнення, здоров’я, любов.
Тихо й безжально у нас забирає
Те, чого може й не буде ізнов.
Все шкереберть… Що пройшло, вже не зміниш.
Може це дійсно вже шляху кінець?
Геть ці думки! Бо себе не заміниш!
Прикро пускати життя нанівець!
Все, що лякає, Вам стане корисним,
Все що турбує назавжди мине.
Сонце засяє промінням іскристим,
Зникне усе неприємне й сумне!
Тільки живіть! Насолоджуйтесь миттю!
Не бійтесь робити дурних помилок.
Так як пташки, що літають блакиттю,
Прагніть ясних досягнути зірок.
* * *
Досить лізти в чужі життя!
Досить вказувать всім, як жити!
Припиніть вже оце виття:
«Тобі краще з ним не дружити!
Що ти ходиш, як хлопець, в штанах?
Тобі одяг цей зовсім не личить!
Ця професія просто жах!
Нащо тату на обличчі?
Ти занадто товстий чи худий!
Не на те витрачаєш гроші!
Ти для цього уже застарий!
Що подумають люди прохожі?»
Це вбивається в серце, як цвях,
А ви досі збагнути не в змозі!
Кожен має свій правильний шлях,
Кожен йде по своїй дорозі.
Досить лізти в чужі життя!
У Вас є не прожите власне.
Приберіть з нього це сміття
І тоді воно стане класним!
Подано до проєкту у 2023 році
