СЛУШАЙ…
Слушай меня в этот час,
Слушай,
Как гремит в ночи,
Расскажу тебе,
Как потом ещё долго душит
Звук слепого грома в высоте небес.
Он приносит с собой разруху,
Залетая в окно, разжигая печь.
И дай Бог не упасть духом,
Когда небо огнём начинает течь.
И смывает людей и стены,
Проходя, словно масло ножом,
Металл.
И бежит по венам
Страх, что яростью заражён.
Да, в ночи не гром, это свист ракет
И других орудий, берущих жизнь,
Забирающих…
Только пепел — след.
А услышишь свист — так скорей ложись.
Расскажу тебе, как горит вдали,
И в студеной тьме смотришь из окна.
И где город был, там болит, горит,
И внутри звенит горькая струна.
А когда рассвет превосходит мрак
И на фоне утра орёт заря,
Озаряя солнцем любой барак,
Дай Бог заложить этим якоря,
Для опоры, стойкости и для сил.
Пусть же вместо слов будет тихий час.
Птица белая в небе пророчит мир.
Чтоб не говорить в нем.
Молчать, молчать…
03.04.2022
ВАЗА
Упала хрустальная ваза,
В полете секундно зависла,
Так хрупко, как чистые смыслы,
Заметны для сердца, не глаза.
И вдребезги, пола коснувшись,
Одразу вона розлетілась.
Душа відірвалась від тіла,
Момент рівновагу порушив.
Цей світ кришталевий, як ваза.
Тонкий, наче подих дитини.
Ніщо не лишилось незмінним
Падінням усього й одразу.
І брязкають скельця розбиті.
Від звуку птахи стрепенулись,
Момент перекреслив минуле
Й майбутнє, лишивши лиш миті…
А миті, як скельця, руками
Складати, складати, складати…
І рушать у битву солдати
Роками, роками, роками…
На рівні вселенського часу
Роки — це не більше, ніж миті.
Та серцю властиво щемити
Від тої розбитої вази…
05.07.2022
ПЛАЩАНИЦА
Когда отгремит
(а уже отгремело?),
Когда отболит
(а уже отболело?),
Закончилось дело,
и как-то несмело
Венчается вечер
осколками встречи.
Земля — обожженное тело.
Закончится это?
(а может, свершилось?)
Немилость богов
(или все-таки милость?)
Неважны пароли,
здесь новые роли,
Ваал снова требует
крика и крови.
И снова земля обвалилась…
Мы странники-тени
(и где наши стены?)
Мы словно растенья
(куда летит семя?)
Мы — жизни раскаянье
в пору забвенья,
Растём у дороги,
как будто деревья.
Землею даруется время.
И будь, что свершилось
(а лучше бы небыль),
И смотрит (а может,
зажмурилось) небо,
И то, что случилось,
и то, что случится, —
Одна мировая
на всех плащаница.
Земля, дай, пожалуйста, хлеба.
28.07.2022
БЛОКПОСТИ
Доля вперлася у стіну
Довгу, сіру і мовчазну.
І ніяк її не обійти:
Блокпости.
Ворог нищить твої жнива,
Ворог кривдить твої слова,
Не дає життю розцвісти.
Блокпости.
Ця війна така мовчазна,
І водночас гучна вона.
Тихий голос щораз тремтить.
Блокпости.
А над нами кричать круки.
Обірвалися всі зв’язки.
І не вийти, ані ввійти.
Блокпости.
Ти всередині кажеш «ні»
Всім жахам, всім катам, війні.
«Ні» й свободі, як не крути…
Блокпости.
Ми будуємо у собі
Оборону у боротьбі,
Ми будуєм, щоб захистить,
Блокпости…
Світ встає, як великий щит, —
Від нечистого, проти бід.
Не простить нам, не відпустить:
Блокпости.
І війна вже не тільки там,
Де нема як рости житам.
І у серці, немов хрести, —
Блокпости.
Чи живий? Чи живий іще?
І чи змиється щем дощем?
Як їх зняти, як їх знайти —
Блокпости?
…Але в серці ростуть слова
І чекають на збір жнива.
А із блоків ростуть мости —
До висоти.
травень 2023
P.S.
Місто поранене, та не підкорене —
Сув’язь утрат і душевних знахідок,
Серце твоє і у болю бореться.
Пульсує аорта Північної Салтівки.
Там, де любили і де прощалися,
Дике торнадо, як чорна віхола,
Відбушувало і розкидало всіх.
Там, де був вхід, там не стало виходу.
Квітнуть тюльпани, до неба тягнуться,
Світять очами йому червоними.
Час зупинився, не дав отямитись
Десь поміж бомбами і тривогами.
Світло кружляє промінням сонячним
Сірими вулицями пораненими.
А на Ужвій з домовини дому
Люди на небо пішли, як праведники.
Вибиті вікна сліпими очницями
Дивляться в душу.
Бавляться котики.
Люди гуляють.
Спливає річниця.
Ти підійди і відчуй на дотик.
Пам’ять в повітрі висить павутиною.
Графіті «радість» на стінах завалених.
Там, між життям і полями мінними,
Райським мостом проростає райдуга.
Спомин лягає на скроні попелом.
Чорні руїни стоять, наче крипта.
Серцем читаю твої літописи,
Pivnichna Saltivka.
Post Scriptum.
травень 2023
Подано до проєкту у 2024 році
