НАЦІЯ НЕЗЛАМНИХ ЛЮДЕЙ
Учора я нікуди не виходила. Цілий день слухала війну. Слухала, як вона гримить та реве, стогне вдалечині або надто близько від мене.
Війна вкотре зірвала моє бажання прогулятися містом. Вона знову знущалася з людей, руйнуючи їх життя та житло, лікарні, будівлі, долі…
Учора. Та сьогодні я ризикнула прогулятися.
Сніг. Мороз. Сонце. Усе, як у класика Пушкіна. Тільки де-не-де гримить війна…
Ви би бачили очі старих людей, коли вони розуміють, що не самі у цьому світі!
Дідусь, що йшов попереду, озирнувся й на обличчі з’явилося… Щастя! Він побачив мене й парубка:
— Я думав, що нікого не зустріну по дорозі…
Здається, ми усі навчилися посміхатися незнайомим нам людям тільки тому, що бачимо їх просто так. Ми розповідаємо, де і що можна купити в Харкові зараз, займаємо черги один одному…
Бабусі в «АТБ» сьогодні були досить жваві. В Харкові «популярна» зараз ця мережа маркетів, бо сюди доставляють продукти по більш-менш нормальній ціні за них, хай і не вся мережа працює через війну. Старенькі купували продукти для тих своїх сусідів, хто залишився в бомбосховищі чи у підвалі. І ще для тих, хто виконував ще одну, головну теж місію — купував ліки для себе й інших за списком…
Ой як вибачалась бабця на касі, що картопля розсипалася! Вона ніяковіла, хотіла прибрати землю, що залишилась після картоплі, та продавчиня заспокоїла й сама прибрала.
Красива вулиця зруйнована війною! Боляче! Мені так подобалась вона…
Нині мені пощастило спілкуватись з людьми. Молодий чоловік хвилювався, щоб назви вулиць не попадали у кадр, коли хтось фотографує зруйновані будинки. Хвилювався, бо десь поряд живе його дуже старенький дідусь…
Війна вкотре нагадувала про себе. Бабуся нерішуче стояла біля будинку. Не знала, чи повертатися додому, чи йти до магазину. Її лякала війна. Хтось запевнив, що війна далеко, десь там, на іншому кінці міста. Сказав, який найближчий магазин працює поряд з її будинком…
Війна… Вона здатна знищити все навколо, але тільки не людяність, не наш оптимізм у цих скрутних обставинах, не нашу віру в перемогу! А ми ж такі, що переможемо її обов’язково! Обов’язково, бо ми — Нація Незламних Людей! Ми — Харків, Київ, Херсон, Чернігів, Ізюм, Охтирка, Маріуполь, Мелітополь…, — кожне місто країни, це місто сильних духом людей! Ми — Україна!
12.03.2022
* * *
А я тримаюсь, мій шановний друже,
Я Харків мужній, як сусід Херсон.
Мов Київ-брат, Ізюм, Чернігів дужий,
Бо скоро зникне ця війна, як сон.
Стріляють по мені, ревуть гармати,
Сирени рвуть на клапті білий день.
У сховищі дитя рятує мати
І крихти хліба дістає з кишень.
Я вірю, доживу до перемоги,
Повернеться ізнов сюди життя.
Відновляться і парки, і дороги,
І нас чекає світле майбуття.
БАЖАННЯ
Хочеться спокою, злагоди, миру,
Хочеться в Харкові мати квартиру.
Зранену землю усю обійняти,
Щоб не стогнала від болю як мати.
Тишу почути отут біля річки
І скуштувати смачної водички.
Та обійняти далекого сина,
Що захищає в боях Україну.
10.04.2022
* * *
Промінцями вишивало сонце
Котрий день страшенної війни.
Заглядало у моє віконце,
Проганяло сльози, болі, сни.
Розцвітали у садах тюльпани,
Росами вкривалася земля.
І жовтіли від кульбаб поляни,
Парувала зорана рілля.
Голуби літали, гулі-гулі,
Зеленіли килими весни…
Розривали небо вражі кулі,
А в окопах хлопчики-сини.
Знову ріже ранок наш тривога,
Моляться в надії матері.
Перемоги щоб швидка дорога
Привела синочків до зорі.
11.04.2022
ТРАВНЕВИЙ ХАРКІВ
А Харків обіймає травень,
Сумує разом, бо війна
Осколками вбиває трави,
У вирвах вся озимина.
Ми прислухаємось до тиші,
Щоби не вибухнула враз.
А вітер зорями колише,
Там, де скрипить старезний в’яз.
Скінчиться все і мир прибуде,
Спаде болюча пелена.
Хрущ пролетів, радіють люди,
Бузком вкривається весна.
01.05.2022
Подано до проєкту у 2022 році
