* * *
Це Слобожанський Харків — волі місто.
Війной, своєю вулицею йду
По гострих сколках скла. Та їх намисто
Видбитки сонця точить крізь біду.
І б’ється Харків. Й Маріуполь гине,
Та не здається. Бо ніколи нас
Лихій орді не збити на коліна.
Бо це — не смерті, а пологів час.
Весна. Вже посміхається природа.
Весна-війна…
Та крізь безумство те
Я бачу очі Божого народу —
Блакить і синь освяченого коду,
І мужнє його серце золоте!
25.03.2022
40 ДНІВ
Квітневу пісню сойка заспівала.
Ця не майстриня, аж ніяк, вокалу
Чи то скрипить, чи верещить-тріщить…
Але ж від сонця камертонна нота
Зліта, і славить будь-яка істота
Відродження очікувану мить.
Як би іще не бомби та снаряди,
Не орківські цяцьки зі «смерчу-граду»,
Що цілять в Харків мій вже 40 днів,
Руйнуючи його чоло високе,
Шматуючи лице розумнооке…
Як би ж не це! Лунає з неба спів
Про те, що 40 днів душа живая
Про диво воскресіння не благає
Нікого, окрім Господа-Отця,
Про те що зійде 40 раз по 40
Знов сонце — і зітреться в порох ворог…
Як би ж не вічність на лиці мерця!
04.04.2022
* * *
П’ятий місяць по Харкову
З Мордора б’ють «іскандери».
Не вщухає смертельний,
По рідних руїнах, вогонь.
Підгадав нам сусіда Господь —
Дикуна й людожера,
До розбитих сердець підгадав,
До прострілених скронь…
Нас століттями нищили —
Голодом і таборами.
Нашу сутність залізом
Вбивали імперці-кати.
Та крізь всі катастрофи
Пройшли і лишилися з нами
Наша внутрішня воля
І наші небесні світи.
День і ніч сатана
Б’є по Харкову, Обрій палає.
Все триває нашестя
Знайомих кривавих колес.
Та небесних світів
В наших душах ніщо не здолає.
Шелести ж молитви,
Мій зелений нескорений гаю, —
Да нового Пришестя,
До Судного грому з небес.
01.07.2022
* * *
Прислали фото — Муромка вціліла,
Та дачка, що викохував отець.
Не вбив її скажених псів свинець. —
По-людськи зберігла небесна сила
Шість соток прикордонної землі
В глибокому яру за Циркунами…
І ось, дерева у червоній млі
Всміхаються нам чорними губами.
А той горіх волоський, що повстав
Біля воріт родинної садиби
Здіймається, мов свідок наших прав
На власний світ — від молитов до хліба.
В тім світі наші співи і жнива
Прикриє Батько правою долонню,
Аби на лівій
Записать слова,
Що кров вселенства нашого жива —
І тут, на кручі, й там, над Оболонню…
25.11.2022
СНІГ У ХАРКОВІ
Подекуди горять воєнні очі
Спаплюжених, поранених домів.
Та випав сніг.
І в слобожанській ночі
Наживо пролунав надії спів.
Ледь світло ллють ще уцілілі вікна
У Харкові, зануренім в пітьму.
Та він до чорноти руїн не звикне,
Бо білий сніг ліг на чоло йому.
І нині небо — концертіно сніжне,
Де поки змовкли «град» та «ураган»…
І, ніби прохолода дивовижна,
Сніги злітають на гарячність ран.
Ще й Жеку я зустрів, що із Ліону
В наш Харків повернувся залюбки…
Про що ж лунає дзвін наш, Джоне Донне?
Чи про дикунством спалену ікону,
Чи знов про вільність, що до Сяну й Дону
Летить, мов білий птах, крізь всі віки?
08.12.2022
ВІДЛИГА
Мокрий грудень марить плюсом.
Розтанув в місті сніг за день, за два.
На чорнім тлі сіро-зеленим бусом
Карбується історії канва.
Бо мерс старий, що був жовто-гарячим,
Війна пофарбувала в камуфляж.
Дасть Бог,
У скруті цій ми ще побачим
Запал наш переможний та кураж!
Водій газує,
І «трьохсоті» хлопці
Тримають до шпиталю терези.
У інтерфейсі дня немає опцій,
Аби вмикнути спокою часи….
І ти, вже майже рік живий умовно,
Порожнім темним Харковом ідеш.
Знов — вий.
І слово кодове «бавовна!»
Ти вимовляєш твердо й молитовно,
Відлякуючи сатанинський треш…
11.12.2022
* * *
Дерев’яними очима Харків дивиться у зиму,
Крізь блекаут позирає на гармидер світовий.
В ці часи твій спів у ритмі, а до того ж ще і в риму, —
Є насправді вдох і видих, пульс і кровообіг твій.
Тисячі дірявих вікон з лісу здертими бинтами
Заліпило твоє місто, бо залізо, скло, бетон
В мозок вибухи вбивають,
Мов пекельні шифрограми:
Місце — Слобода, фортеця.
Час — атас, Армагеддон…
Але чути: Юля й Надя в Домі вчених під зажуру
Струн торкнулись. — Залунали з гаю-раю голоси,
Меццо Харкова й Полтави…
Тож, не ти один крізь мури
Надсилаєш подих віри крізь розтрощені часи.
Триста днів вже наше світло
Стримує той темний простір,
Де смердить отруйне кодло —
Царство гарпій та щурів…
І на кожний біса вибух, і на кожний звіра постріл,
Чутно — відповідь скресає:
Спів, одвічний людський спів.
20.12.2022
КІНЕЦЬ 2022-ГО
Сумська залізом вся побита,
Ще вчора чарівна, ліпна…
Жорстоке сплачуємо мито
За ящіра з палеоліту,
За себе й хибу БогданА.
Три двієчники котять коло,
Допхавши майже до кінця.
Малюк вже в яслах. І Микола,
Маг Мирлікійського престолу,
Сяйнув з іконки-папірця.
Безжальний рік. Та лапи хвої
Торкнуся, і, немов княжна,
Вона ніжна. І наді мною,
Над тричі клятою війною,
Здається, звук благий луна.
Дивись — два янголи кружляють
Понад дахами на Сумській.
На жах руїн не нарікають,.
З вуст білі квіти видихають
І ледь всміхаються з-під вій…
30.12.2022
ЗАГИБЛИЙ У ХАРКОВІ
Вийшов за хлібом.
Осколками вбитий,
Замовк на газонній квітневій траві,
Брат-ветеран, що сплатив усі мита,
Сивий юнак без царя в голові.
Скільки царів нашу душу і волю
Нищили впродовж химерних віків!
І, ніби янгол сплакнув на віолі,
З неба полинув до Салтівки спів.
Я і додав би до пісні: «Мій друже,
Спи… Буде безліч хрестів по війні…»,
Як би над ним,
Хто вже очі примружив,
Серце не рвав би, пронизливий, дужий,
Зойк відчайдушний: «О, тату! О, ні…»
2022
Подано до проєкту у 2022 році
