* * *
А мне не так давно приснился сон:
Как будто бы закончилась война,
И всех сирен, тревог, и взрывов жуткий сонм
Растаял, как тумана пелена.
Под действием каких-то чудо-слов
Вдруг осознали ВСЕ, что ВСЕХ вина
В создании ада на земле, что льётся кровь…
На всех фронтах настала тишина.
И, плюнув на присяги, долг и стыд,
Солдаты разбежались по домам,
А ВСЁ оружие вдруг изменило вид —
И превратилось в украшения для дам.
Для мам, тех, что баюкают детей,
Не помышляя и на миг о том,
Что бесконечный дикий вихрь смертей
Когда-нибудь зацепит каждый дом.
Приснилось, что границы пропадут,
И в мире ВСЕ забудут о войне,
И воцарятся МИР, ПОКОЙ, УЮТ —
Так радостно на сердце стало мне.
Но я проснулся не от пенья птиц —
На смену «вещим» снам вернулся страх:
Истошно выли, мир сгибая ниц,
Сирены и собаки во дворах…
12.11.2022
БІБЛІОТЕКАРЯМ
(На мелодію пісні «Черемшина»)
Знов сирени голос чути в місті.
Виють пси та схови риють в листі.
Той, кого це дуже не лякає,
До бібліотеки завітає.
Як, панове, там книжок багато.
Всіх нам і за вік не прочитати.
Читача в куточках, як на компах квочки,
Ждуть дівчата, ждуть…
Як набридне гаджети втикати
Та кістки сусідам промивати,
Телики всі геть, як дискотеки.
Нумо всі мерщій — в бібліотеки.
Як же, люди, там книжок багато!
Всі вони не влізуть в жодну хату.
Що та як розкажуть, діточок розважать,
Ждуть дівчата, ждуть…
Там книжки з усіх полиць аж сяють,
Купу знать в мізки тупі вкладають.
Там герої щиро так кохають,
Жити нас по-людськи научають.
Як же, хлопці, там книжок багато!
Можна залюбки всю ніч ковтати.
Читачів стрічають, як про рідних дбають,
Ждуть дівчата, ждуть.
Все минає, і війна скінчиться.
Буде лиш в книжках, в кіно та сниться.
Тільки хай вас в холод, дощ і в спеку
Ноги все ж несуть в бібліотеку.
Як же, друзі, там книжок багато!
Будемо і день, і ніч гортати.
Читача й читачку, наче качур качку,
Ждуть дівчата, ждуть…
2023
* * *
Поезія, повір, лікує душі
Та навіває нам казкові сни.
Повинен жити і творити мушу —
Здійматися з птахами навесні…
Бузок квітує. Сонце яскравіше.
Ламаєш суперечностей дахи.
Обличчя світу Божого — ясніше…
Конають вщент безвиході жахи.
Отримуєш велике щастя — БУТИ
Серед свавілля згубливих ідей.
І прагнеш, що гнітило, геть забути,
Наблизившись до сонячних дверей.
Поезія, повір, лікує душі,
Стереотипи розбиває майже всі.
Розкрийся, оздоровлюйся, мій друже!
Проміння щастя й радості неси!
15.03.2023
* * *
Мистецтво — є сакральний оберіг,
Що розум бавить, душі відкриває,
Що може зупинити часу лік,
Що навіть розпачі та стреси зупиняє.
Природи фарби, квітів кольори,
Звичайних пензлів й вправних рук доробки,
Зимової чи літньої пори
Пейзажі й натюрмортів постановки.
І розпис Петриківський й батік тут,
І бісер — технік безліч взагалі існує.
Мистецтво, може, звільнить нас від жахів пут,
Бо світ, нам віриться, лише краса врятує…
2023
* * *
Не верить никому — лишь Бог всё знает,
Что будет дальше…ближе… через миг.
Возможен в мире Мир? Ракета где взлетает?
Какую кроху смысла бытия постиг?
Пылают осени цвета, теплы, горячи.
Кленовый лист опавший ветер теребит.
— Не бойся. Всё проходит. Как иначе? —
Мне астры звёздочка с улыбкой говорит…
21.09.2023
Подано до проєкту у 2024 році
