Харківська обласна універсальна наукова бібліотека

Пінченко Віктор

Пінченко Віктор

Віктор Михайлович Пінченко народився 13 жовтня 1949 р. у с. Стара Водолага Нововодолазького району Харківської області (нині Красноградський район) — поет, автор поетичних збірок, член Національної спілки письменників України (з 2008 р.), учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, полковник у відставці.

У 1967 році закінчив Староводолазьку середню школу. У 1971 році закінчив Рязанське військове командне училище. З 1971 по 1976 рік проходив службу у групі радянських військ у Німеччині. У 1976 році вступив до Рязанської автомобільної академії, яку закінчив з червоним дипломом у 1980 році. З 1980 по 1986 рік — молодший науковий співробітник при науково-дослідному відділі при Рязанській автомобільній академії. З 1986 по 1991 рік — викладач військової кафедри Харківського автомобільно-дорожнього інституту.

1987 рік — заступник командира 25-ї хімічної бригади Київського округу по озброєнню. Будучи в Чорнобилі, виконав понад 60 виїздів у радіаційну зону, із них 57 виїздів на саму Чорнобильську станцію.

Дебютував у періодичній пресі у 1996 році. Вірші друкувалися у періодичних виданнях Харкова та Нової Водолаги: «Время», «Слобода», «Зеркальная струя», «Южна магістраль», «Селяночка», «Слобідський край», «Селянська газета», «Селянська правда», «Вісті Водолажчини; журналах: «Ятрань», «Слобожанщина», «Зоря вечорова», «Харків. Lit»; альманахах та поетичних збірках. Виступає зі своїми творами на радіо, телебаченні, у військових частинах, у навчальних закладах та бібліотеках Красноградського району.

Поетичні збірки:

  • Базальт: Стихи;
  • Об этом сердце с болью говорит. Стихотворения;
  • Атом і любов: Поезії;
  • Танго судьбы: Поэзии;
  • Зрелый мед: Стихи;
  • Облученная муза: Стихи;
  • Течія долі: Вірші.

Нагороди та відзнаки:

  • Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся;
  • Слобожанська почесна відзнака «Чорнобильська пошана», Харківська обласна організація ВГО «Союз Чорнобиль України»;
  • Почесна відзнака Національної спілки письменників України (2010 р.);
  • Почесний громадянин с. Стара Водолага (2011 р.);
  • Почесний громадянин Нововодолажчини (2016 р.).

Неодноразово нагороджений почесними грамотами та подяками за особисті досягнення у літературній творчості та розвиток чорнобильського ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту громадян, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність.


Пінченко Віктор

Віктор Михайлович Пінченко народився 13 жовтня 1949 р. у с. Стара Водолага Нововодолазького району Харківської області (нині Красноградський район) — поет, автор поетичних збірок, член Національної спілки письменників України (з 2008 р.), учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, полковник у відставці.

У 1967 році закінчив Староводолазьку середню школу. У 1971 році закінчив Рязанське військове командне училище. З 1971 по 1976 рік проходив службу у групі радянських військ у Німеччині. У 1976 році вступив до Рязанської автомобільної академії, яку закінчив з червоним дипломом у 1980 році. З 1980 по 1986 рік — молодший науковий співробітник при науково-дослідному відділі при Рязанській автомобільній академії. З 1986 по 1991 рік — викладач військової кафедри Харківського автомобільно-дорожнього інституту.

1987 рік — заступник командира 25-ї хімічної бригади Київського округу по озброєнню. Будучи в Чорнобилі, виконав понад 60 виїздів у радіаційну зону, із них 57 виїздів на саму Чорнобильську станцію.

Дебютував у періодичній пресі у 1996 році. Вірші друкувалися у періодичних виданнях Харкова та Нової Водолаги: «Время», «Слобода», «Зеркальная струя», «Южна магістраль», «Селяночка», «Слобідський край», «Селянська газета», «Селянська правда», «Вісті Водолажчини; журналах: «Ятрань», «Слобожанщина», «Зоря вечорова», «Харків. Lit»; альманахах та поетичних збірках. Виступає зі своїми творами на радіо, телебаченні, у військових частинах, у навчальних закладах та бібліотеках Красноградського району.

Поетичні збірки:

  • Базальт: Стихи;
  • Об этом сердце с болью говорит. Стихотворения;
  • Атом і любов: Поезії;
  • Танго судьбы: Поэзии;
  • Зрелый мед: Стихи;
  • Облученная муза: Стихи;
  • Течія долі: Вірші.

Нагороди та відзнаки:

  • Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся;
  • Слобожанська почесна відзнака «Чорнобильська пошана», Харківська обласна організація ВГО «Союз Чорнобиль України»;
  • Почесна відзнака Національної спілки письменників України (2010 р.);
  • Почесний громадянин с. Стара Водолага (2011 р.);
  • Почесний громадянин Нововодолажчини (2016 р.).

Неодноразово нагороджений почесними грамотами та подяками за особисті досягнення у літературній творчості та розвиток чорнобильського ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту громадян, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність.

 

* * *

Згадав! Як ми їхали в ЗАГС на трамваї
І дуже щасливі були.
Любов і кохання повік не згасає,
Куди б нас літа не вели.

Таємно скитались по Білому Світу.
Нам служба не медом була.
В ракетних військах загубилися діти,
Любов тих дітей не знайшла.

А потім Чорнобиль мене привітає:
Обвітрить кашкет і чоло.
Життя без дітей мою старість лякає,
А кажуть: «Тобі повезло!!!»

А потім мій Харків Росія бомбила…
Згадав я про рідне село,
В якому матуся мене народила,
Де батьківський дух і добро.

Поволі рятую в селі свою долю
І в памʼяті Світ ворушу.
Зимою і літом не знаю спокою:
Вірші для нащадків пишу.


* * *

Вечеріє… Йде війна.
На душі лайливо…
Я один і ти одна, —
Вдвох жили щасливо.

Ти в чужім краю тепер,
Я в селі, при хаті.
Ще не вбили, не помер,
З «градів» б’ють трикляті…

За своє життя (без слів)
Не боюсь, а лячно.
Оглушили… Не осліп…
Збройним Силам вдячний.

В голові рої думок:
Манівці… Дороги…
Правда… Віра… Господь Бог,
Парад ПЕРЕМОГИ!


* * *

Село моє омріяне
В очах чуженіє.
Міським духом навіяне, —
Розбрат — зерно сіє.

Чужі люди. Нові хати.
Старе вимирає.
Кого можно привітати? —
Сам Господь не знає…

По селу не ходять ноги,
Грязь плюється в очі.
Ранить душу плач тривоги
Щодня і щоночі.

Пройде дощ, зіллються ями,
Вода вся в дорогу.
Павлівці і Харківʼяни
Вірять в перемогу.

Одна радість: є крамниця
І в кишені гроші.
В хаті гарна молодиця
І діти хороші!


* * *

На Тім Світі незнана зима,
Не працює ніякий Кабмін.
Там багатих і бідних нема,
Ні хвороб, ні терорів, ні війн.

Всім єдина там світить зоря, —
Тож вдоволені всі та мочать.
Не зустрінеш ні слуг, ні царя,
На папери не ставлять печать.

І путівки сюди — хоч сумні,
Та безплатно отримують всі.
Хто на вічність — везуть у труні,
На дозвілля — везуть на таксі…

Тут усюди порядок і лад,
А найбільше цінують — Життя.
Рівні всі, бо нема жодних Рад,
Як нема і назад вороття…

 

Подано до проєкту у 2024 році

Прокрутити вгору