* * *
Згадав! Як ми їхали в ЗАГС на трамваї
І дуже щасливі були.
Любов і кохання повік не згасає,
Куди б нас літа не вели.
Таємно скитались по Білому Світу.
Нам служба не медом була.
В ракетних військах загубилися діти,
Любов тих дітей не знайшла.
А потім Чорнобиль мене привітає:
Обвітрить кашкет і чоло.
Життя без дітей мою старість лякає,
А кажуть: «Тобі повезло!!!»
А потім мій Харків Росія бомбила…
Згадав я про рідне село,
В якому матуся мене народила,
Де батьківський дух і добро.
Поволі рятую в селі свою долю
І в памʼяті Світ ворушу.
Зимою і літом не знаю спокою:
Вірші для нащадків пишу.
* * *
Вечеріє… Йде війна.
На душі лайливо…
Я один і ти одна, —
Вдвох жили щасливо.
Ти в чужім краю тепер,
Я в селі, при хаті.
Ще не вбили, не помер,
З «градів» б’ють трикляті…
За своє життя (без слів)
Не боюсь, а лячно.
Оглушили… Не осліп…
Збройним Силам вдячний.
В голові рої думок:
Манівці… Дороги…
Правда… Віра… Господь Бог,
Парад ПЕРЕМОГИ!
* * *
Село моє омріяне
В очах чуженіє.
Міським духом навіяне, —
Розбрат — зерно сіє.
Чужі люди. Нові хати.
Старе вимирає.
Кого можно привітати? —
Сам Господь не знає…
По селу не ходять ноги,
Грязь плюється в очі.
Ранить душу плач тривоги
Щодня і щоночі.
Пройде дощ, зіллються ями,
Вода вся в дорогу.
Павлівці і Харківʼяни
Вірять в перемогу.
Одна радість: є крамниця
І в кишені гроші.
В хаті гарна молодиця
І діти хороші!
* * *
На Тім Світі незнана зима,
Не працює ніякий Кабмін.
Там багатих і бідних нема,
Ні хвороб, ні терорів, ні війн.
Всім єдина там світить зоря, —
Тож вдоволені всі та мочать.
Не зустрінеш ні слуг, ні царя,
На папери не ставлять печать.
І путівки сюди — хоч сумні,
Та безплатно отримують всі.
Хто на вічність — везуть у труні,
На дозвілля — везуть на таксі…
Тут усюди порядок і лад,
А найбільше цінують — Життя.
Рівні всі, бо нема жодних Рад,
Як нема і назад вороття…
Подано до проєкту у 2024 році