Олешко Олексій
100 слів про себе:
Мене звати Олексій Олешко!
Я викладач Каразінського університету (ННІ «Інститут державного управління»). У мирний час викладав в університеті різні дисципліни суспільно-політичного циклу. Лекції, семінари, наукові дослідження — це моя основна робота, яку я намагаюся виконувати і в умовах війни. До когорти поетів себе ніяким чином не відношу, а участь у проекті — це, швидше, спроба розповісти свою «маленьку історію про війну» у незвичний для мене спосіб.
Не все можна описати науковими тезами, мова поезії може передати те, чого не передають сухі теоретичні викладки, вона передає настрій, почуття, надію…
100 слів про себе:
Мене звати Олексій Олешко!
Я викладач Каразінського університету (ННІ «Інститут державного управління»). У мирний час викладав в університеті різні дисципліни суспільно-політичного циклу. Лекції, семінари, наукові дослідження — це моя основна робота, яку я намагаюся виконувати і в умовах війни. До когорти поетів себе ніяким чином не відношу, а участь у проекті — це, швидше, спроба розповісти свою «маленьку історію про війну» у незвичний для мене спосіб.
Не все можна описати науковими тезами, мова поезії може передати те, чого не передають сухі теоретичні викладки, вона передає настрій, почуття, надію…
* * *
Птахи з країв далеких, теплих повернулися домів,
В свої оселі, котрі восени позалишали,
Лунає все частіш пташиний спів,
А ми з тобою опускаємось в підвали.
Вже скресла крига, і водойми вийшли з берегів,
Сніги подекуди лишились, але в більшості розтали,
І Сонця промені усе частіш торкаються дахів,
А ми з тобою опускаємось в підвали.
Лелека на березі для дітей гніздечко звив,
Учора вже не вибухи, а блискавка і грім лунали,
І дощ весняний, перший з неба лив,
А ми з тобою опускаємось в підвали.
Невдовзі кожен обійме того, кого обняти так хотів,
Усі повернуться в домівки, ті що в лютому позалишали,
І ми обов’язково ще зустрінемось, без сумнівів,
Одразу після того як піднімемось з підвалів.
03.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
