ДОШКА ОГОЛОШЕНЬ ВІЙНИ
1.
Він. Вона. Дитина. Кіт. Собака.
Хто їх може з пекла відвезти
до чистилища, де в символах і знаках
плутаються люди і коти,
де в пророцтва пси і діти вірять,
в добрі наміри, в «не відай і твори»?
Як поясниш хлопчику і звірям,
в чому винні сквери і двори?
Дім балконом до сусіда-психа.
Душі зібгані, підібгані хвости,
і малий із ними плакав тихо,
а інакше з пекла не дійти.
Перемотка спогадів і планів.
В тім майбутнім — мирна середа.
Дужі плечі будівельних кранів.
Правда, з чорним попелом вода
по кривих від болю тротуарах.
Зграї радісних думок, авто, валіз.
Спалах — просто сонце в сонних хмарах.
Тільки спершу з пекла хто б довіз.
17.03.2022
2.
«Заберіть із Салтівки гекона!»
Ящірка, нічний бананоїд.
З-під каміння дивиться безсонно,
ніби знає світ мільйони літ.
Обрій кольору вишневого варення
відбивається в геконових очах.
До чеснот не вписую смирення.
Тут давно не б’ються на мечах.
Місто без фасадів і посадів.
Вороги — алан і печеніг
проросли у білій балюстраді
і плющами впали по стіні!
Ігри шансів, ігри вмінь та дії.
Сон за кимось їде за кордон:
«Опустіть мені повіки!» — схлипи Вія.
Коридор. Закон двох стін. Гекон.
* * *
«Поговоріть зі мною. В мене день народження.
Уже дві чарки випив сам за себе.
Я на роботі буду завтра, як і треба».
До Харкова, а не Єрусалима входження.
Не листя пальм, а бите скло під черевиками.
Немає віслючихи і осляти.
До відчаю надію підселяти —
що ще робити у квартирі чоловікові?
Його дружина і дочка у Франції.
У нього велик і подушка в коридорі.
Доїде завтра і реально поговорять
з колегою на залізничній станції.
19.04.2022
* * *
Батько сина везе на роботу човном,
Своїм, рибальським старим зеленим..
Питає малий за еваковікном:
«То ловить тато рибу для мене?»
Бо так сказала мама йому,
щоб не лякати, що батько на фронті.
А двоє в човні пливуть та й пливуть,
як хмари від згарищ на горизонті.
Та берег далеко. Ріка швидка.
Тож хай вистачає сили і хисту
Інакше як же без помічника
на іншому поїзді машиністу.
Ох, ритми колій і солов’їв!
Не зміряти мир у строфах чи штофах.
А Матір Божа стоїть і стоїть.
І в білому цвіті пливе Голгофа.
23.04.2022
* * *
Кольорові шкаралупки від колишнього життя,
а лелеки над подвір’ям пишуть писанку свою.
Пелюстки черешні в коло за лелеками летять
і, можливо, долітають у гніздечко солов’ю.
Пальці папороть затисла у зелені кулачки.
Знову Моцартова драма: Анна, підземелля хор.
Дон-Жуану зайвий звичай «подавати рушники».
Що там гупає ночами? Канонада? Командор?
Як давно її розбили — писанку зі словом «Мир»,
ліплену з рудої глини, з кривобоким голубком.
Жаби хочуть нав’язати солов’єві свій клавір.
Та «Маленька серенада» не сполучена з лубком.
27.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
