* * *
а на п’ятий день розрізняєш відстань на звук
звук снарядів ворожого монстру що хоче крові
і тепер тобі ворог і шерех і свист і стук
і розмову при них обриваємо на півслові
і спимо не спимо а дрімаємо наполовину
кожен день ведемо нескінченну свою розмову
як у вас
молоко не пропало годую дитину
був за містом побачив розірвану навпіл корову
бачу черги з вікна всі згуртовані та уважні
я от хліба дістав і везу своїй мамі ліки
що ви де
ми у місті спимо по черзі в підвалі
і пильнуємо прапор аби його не зірвали
плачу з гордості за полеглих дівчат і хлопців
дуже довго не сохне білизна
вмикнули нарешті світло
на вечерю морозиво мультиків поки не буде
я сьогодні второпав що слово війна звичайне
як ви там
зварили густого чаю
щось іще
ні
нам цього тепер достатньо
жінка як
тихенько уже не голосить
хліб пече і нашіптує і бурмосить
я дослухався
всіх матерів проклинає
що зростили синів брехливими скнілими псами
все говорить барвінком треба засіять могилу
все хвилюється щоб поминальні свічки не згасали
якби знали сволото кого вони розбудили
їм таке і не снилось жінки з автоматами в строї
односельці що зупиняють колони без зброї
збройних сил величні ошатні загони
тисячі і мільйони готових битись до скону
аби тільки ні крихти землі не здавати нікому
й жагуче бажання живим повернутись додому
що ти там
допалив
я пізніше стріляють
тут рознесений дім і садочок з малими дітьми
і таке вже нікому ніколи ніяк не прощають
як у вас
наче цілі електрики досі немає
у сусідньому домі стирчить одоробло від граду
я сьогодні зміняла собачого корму на хліб
ми малюємо вдома
рятуємось тільки піснями
коли сильно гримить то співаю усе голосніше
найстрашніше це що
найстрашнішою стала колись омріяна тиша
28.02.2022
* * *
ті хто далеко питаються що робити
як нам ховати свою тривогу
як нам себе не знищити не згубити
що пам’ятатимуть наші діти
вирощуйте квіти
плекайте тишу
аби жоден і там її не порушив
що нам робити нам сняться одні жахи
ночами ми міряємо квадратні метри
все що не візьмеш випадає з руки
нам страшно жити і страшно померти
дихайте вдосталь
споглядайте свою весну
ми спимо без сну
нам ППО вимірює серцеві ритми
а ви споглядайте
як тихо проходить світло
як пташка співає пісню свою голосну
16.03.2022
* * *
діти війни родили дітей
щоби ті родили дітей війни
перші діти не хотіли щоби ці треті бачили чорні сни
перші хотіли тиші
другі діти ніколи не думали бути стійкішими за бетон
другі будували міста
проживали життя
закривали травми свої родові
щоби треті діти не здригалися уві сні
треті народились і під тихим і під небом що горить і січе
перші і другі і треті
плачуть і посміхаються
всотують свою ідентичність
розуміються на глибокій вірі свого народу
усвідомлюють його величність
перші і другі діти наче мурашки
кожен штовхає свою піщинку
щоби третім було більше не страшно
розглядати небо
крізь долоні
в шпаринку
Небо схиляється до землі
і цілує кожну свою дитинку
18.03.2022
* * *
і всі наші мертві стоять за нас
моляться всіма мовами світу
Господи нас загартовув час
ми велична сітка із живопліту
кожен зв’язаний з кожним
і ніхто не думає рук обмити
ми єдине ціле
мертві живі й майбутні
кожен знає свою
надважливу ноту військової лютні
кожен грає її
наче тільки для цього прийшов і приходив і прийде
Господи тепер ти вже знаєш що з цього вийде
всі наші мертві і всі ненароджені
закривають небо своєю любов’ю
щоби тим хто стоїть на землі
вистачило і любові і злості
вистояти здобути й перемогти
ворога гнилі кості
Господи
ми всі у твоїх долонях
такі зрозумілі
й такі непрОсті
19.03.2022
* * *
наші вишивки
наче насічки червоні на білому тілі
наче рани посічені склом
уламками залізяччя
шматками бетону
ось тут бачиш пташечка є
червона
це мені прилетіло
і пам’ятає про це моя прабабця
ось тут чорна риска
довга така боріздка
чорного опіку чорної посівної
чорної туги моєї прапращурки
за моєю тугою
а отут каже моє коріння
над червоним посіченим
над чорним обпеченим
як над тілом понівеченим і вбитим
висадимо найкращі
найболючіші квіти
і я опираюсь недовго
беру до рук нитку і голку
і вишиваю
ось земля моя
ось довга моя дорога
ось пагорб у квітах
ось вода якої треба було не згубити
ось талий сніг який ми пили
ось вогонь який дав нам жити
ось кров моя
долилась до старого світу
ось тіло моє
схилилось
Господи
я буду й надалі
вишивати
всі болі мого народу
проживати
на цю нитку ми всі нанизані
ось слід червоний моєї нескореності
ось слід чорний моєї сили
і всі мої переможні квіти
що зможуть і землю і серце вкрити
ніжними пелюстками
тонкими пагонами гнучкими стеблами
прозорими покривалами
міцними ребрами
06.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
