* * *
— Привіт! Як справи? Як ви ночували?
— Сьогодні була тиша. Сьогодні не стріляли.
— У мене гарна новина для тебе.
Говорять, завтра нам закриють небо.
— Нарешті наші молитви почули!
Нарешті Україну не забули!
— А як сім’я, як твої діти?
— В підвалі вже не будемо сидіти,
Бо в нас нарешті стало тихо
І, слава Богу, минувало лихо.
Так хочеться розмову цю почути,
У день наступний просто заглянути
І зрозуміти: вже нема тривоги,
Бо в України — ПЕРЕМОГА!
09.03.2022
* * *
Життя розділене на половину:
Щасливе й радісне (це те, що до війни),
А потім жах пробрався в Україну,
І де поділися спокійні сни.
Вже місяць оборону ми тримаєм,
За це — земний уклін захисникам!
Я вірю, скоро ворога здолаєм,
І те життя, що розділилось «пополам»,
Знов потече бурхливою рікою,
Ми будем жити в щасті та добрі.
Ми будем вдома зустрічать героїв,
Уже не буде страшно дітворі.
Родиною ми разом зберемося,
І сльози радості в нас будуть на очах….
Як хочеться, щоб швидше все збулося!
Хай буде доля правди в цих словах!
25.03.2022
* * *
Мені безмежно жаль свою країну,
Усіх людей і кожную дитину.
Ну як це в 21 столітті
Побачити таке страхіття?
Чому міста тепер — руїни?
Чом вибухи лунають щогодини?
За що це українському народу?
Це все зробили «рускіє уроди».
Їм доведеться перед Богом відповісти,
На «четвереньках» з України будуть лізти!
Країна, рідна, ти лише тримайся!
Ти вистоїш, ми вірим, не здавайся!
Міста твої ще будуть процвітати,
Люди почнуть додому повертатись.
Все відбудується: садочки, школи.
Та заживемо, як ніколи!
Лише тримаймось, українці,
Бо ми разом, не на одинці.
Здолати це страхіття зможемо,
Обов’язково переможемо!
30.03.2022
* * *
Матуся сина проводжала
В дорогу ту, що «на війну».
«Лиш повернись», — його благала,
«Не смій залишити саму.
В тебе сім’я і двоє діток…»
«Тож вас і йду я боронити», —
Промовив син і ніжно пригорнув до себе.
«Матусю, хвилюватися не треба.
Я мушу вас оберігати,
Свою країну захищати.
Щоб ті ворожії вандали
Землі моєї не топтали.
Стоятиму завжди горою,
Матусю, я піду до бою!»
У мами — сльози на хустині,
Молитва за свою дитину
І віра, що молитва допоможе,
І син обов’язково переможе.
А син, як обіцяв, дітей рятує,
І нищить ворога, і людям МИР дарує.
Матусю, тобі вдячна вся країна,
Що народила ти такого СИНА!
«Синочку, у душі моїй тривога.
Як справи, любий? Як ти там?»
«Несу додому ПЕРЕМОГУ.
Чекайте! Скоро буду, мам»
10.04.2022
* * *
Колись скінчиться оце лихо,
Колись в країні стане тихо.
Людському горю прийде край,
І зацвіте наш рідний край.
Колись країну нашу запитають,
Яку в усьому світі поважають,
Як вистоять вона змогла,
Як у війні перемогла.
І з гордістю розкаже Україна
Про всіх людей, про кожного з країни:
«Лише у мене є такі захисники,
Пишатись буду ними на віки!
А волонтери, лікарі — відважні люди!
Їх ставить в приклад завжди буду.
Всі українці перемогу наближали,
Адже своєї віри не втрачали.»
Про нас обов’язково скаже так країна,
Пишатись буде наша Україна.
Переживем, все подолати зможемо.
Обов’язково переможемо!
29.04.2022
Подано до проєкту у 2022 році
