РАШИСТИ, НАВІЩО ПРИЙШЛИ?
Як ви можете вбивати дітей!
І дивитись на це очима!
Вони ж ангели на землі,
А ви вбивці дочки та сина!
Як не шкода вбивати батьків!
Невже серце у вас не боліло?
І людей, які просто жили
Ви вбиваєте скаженіло!
Ви скажіть, навіщо прийшли!
Зруйнували нашу країну!
Ми завжди щасливо жили,
Бо кохали свою Україну!
Вам все завидки мабуть було,
Що у нас країна найкраща!
А ваша країна лайно!
Бридка, гидка та пропаща!
Не буде прощення ні вам,
Ні вашим нащадкам майбутнім.
За біль, що завдали ви нам,
Горіть всі в аду спекотнім!
А ми переможемо, знайте!
І буде усе Україна!
Всю нечесть почнем прибирати,
Бо зараз земля-руїна.
А потім ми все відбудуємо,
І будемо знову щасливі!
В незламній, вільній, красивій,
Найкращій у світі країні!
25.03.2022
ЖИТТЯ НАШИХ ДІТЕЙ
— Синку прокидайся, швидко одягнись,
Треба нам зібратись і спуститись вниз.
— Мамо, я не хочу, хочу ще поспати.
Холодно там дуже і немає де лежати.
— Донечко кохана, сонечко не плач,
Нам потрібно бігти, ти мене пробач.
— Мамочка, матуся, ми не помремо?
Дуже я боюся, гучно так кругом.
— Не хвилюйся мила, скоро перестане.
Скоро все скінчиться й тиша скрізь настане.
І так уже два роки, вже втомились ждати,
Щоб заспокоїти дитя, треба їм брехати.
І біжить матуся з дітками в підвал,
З очей сльози ллються й серце розрива.
А воно грохоче, і земля тремтить
І сирена виє, що в вухах звенить.
Молиться бідненька, шепоче в темноті:
«Милостивий Боже, спаси і захисти.
Воїнам дай сили і перемогти,
А прокляті орки хай згинуть назавжди.»
24.03.2023
ДВА РОКИ БОЛЮ
Два роки вже іде війна.
Два роки тільки біль і смуток.
Вона підступно так ввійшла,
Ми до сих пір чекаємо на порятунок.
Благаєм, просимо ми світ,
Нарешті зупиніть жахіття!
Ще скільки років нам терпіти?
Жорстоке нескінченне це страхіття.
Ви порахуйте скільки в нас
Загинуло бійців на фронті.
Скільки сімей зосталось на цей час
Без сина, тата, мами й доньки.
Скільки маленьких діточок
Жили собі, життю раділи.
Їх орки просто ні за що
Безжалісно, жорстоко вбили.
Ви не рахуйте мертвих ворогів.
Вони нам зовсім не потрібні.
Ви порахуйте наших всіх,
Яких немає вже на світі.
Нам треба світові кричати,
Щоб допоміг перемогти.
Благати, на коліна стати,
Щоб жити далі без війни.
Бо віра трішечки згасає.
І настрій наш уже не той.
Бо кожен день хтось помирає,
Проста людина чи герой.
Два роки вже іде війна,
Яка приносить біль і сльози
І не закінчиться вона,
Доки нам світ не допоможе.
24.02.2024
НЕЗЛАМНИЙ ХАРКІВ!
Наш любий Харків непокірний,
Незламне місто наше, ти Герой.
І харків’яни в тебе мужні й сильні,
Воюють з вражою ордою.
На тебе кожен день летять ракети
І кожну ніч перепочити не дають.
Руйнують енергетику, будинки,
Жорстоко убивають мирний люд.
Від горя плачуть харків’яни.
В нас серце стогне і болить.
Без відпочинку люди їдуть рятувати
Й своє життя також там віддають.
Але ж настане день наступний,
Всі втомлені і змучені встають.
І силою зібравшись, витруть сльози,
Всі на роботу працювати йдуть.
Ніхто нікуди не збирається тікати.
Ніхто не скаржиться, що світла в них немає.
Усі життям живуть звичайним
І рідний Харків знову оживає.
Працює транспорт і кав’ярні.
Гуляють в парках, йдуть в кіно.
І харків’яни щирі, гарні,
Не знають, що чекатиме їх знов.
Ось тільки ворог клятий знає,
Що буде він ракетами гатить.
І світ весь бачить і зітхає,
Спостерігає тихо і мовчить.
Одна надія тільки в нас на Бога,
На наших мужніх і спритних захисників.
Якщо не хоче світ, нехай Господь почує
І допоможе знищить ворогів.
Наш любий Харків непокірний
І харків’яни, ви незламні у цей час.
Тримайтеся і не здавайтесь,
Вся Україна молиться за вас.
08.04.2024
КРИВИЙ РІГ 11.11.2024
Матуся бавилась з дітьми,
А тато відлучився на хвилинки.
В цю мить змінилося життя,
В сімейній книзі вирвали сторінки.
Залишилась обкладинка одна,
І тільки в пам’яті зостануться картинки.
А в тата понівечена душа,
Не залишилося життя в ній, ні краплинки.
Сім’ї немає, тільки порожнеча
І навкруги здається вічна темнота.
Не посміхнеться вже малеча,
Не поцілує й не обійме більше татуся.
Не заговорить з ним кохана,
Він не побачить рідних і улюблених очей.
Бо вирішила так війна тирана,
«За перемогу, будемо вбивати їх дітей».
Із часом всі забудуть горе.
І тільки татові не вилікують біль роки.
Вже не напишуться у книзі,
Великої, щасливої родини сторінки.
11.11.2024
ВІЩИЙ СОН
Наснився сон мені раптово,
Іду по вулиці в селі.
Дивлюсь, назустріч їдуть танки,
Машини різні бойові.
Спочатку трішки я злякався,
А потім глянув: «Це ж свої!»
Щасливі, втомлені сиділи,
А головне, усі живі.
Вони кричали: «Перемога!
Війна закінчилась, малий!»
І раптом звідкись в небі чистім,
З’явилось безліч журавлів.
Я зрозумів, це ті солдати,
Які загинули в бою,
Вони летіли привітати,
Всіх тих, хто з ними був в строю.
А я стояв і серце колотало.
Від щастя сльози потекли.
Від гордості, аж розпирало,
За українських козаків.
А потім щось, як засвистіло,
Як громихнуло уві сні,
Проснувся, думав, що салюти,
А ні, гатили вороги.
Звичайно трішки засмутився,
Що не було, то наяву.
Але ж я знаю, скоро все скінчиться,
Бо в нас сни віщі у роду!!!
08.02.2025
Подано до проєкту у 2025 році
