Харківська обласна універсальна наукова бібліотека

Ковальова Олександра

Ковальова Олександра

Олександра Прокопівна Ковальова (Олеся Шепітько) народилася 28.11.1948 р. в с. Бондареве Старобільського району Луганської області в селянській родині. В 1971 році закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету (нині Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна). Кандидат філологічних наук (1980).  Член редколегії часопису «Березіль».

Автор близько сотні статей з питань літератури в періодиці та літературно-художніх збірках. Упорядник та перекладач 10 поетичних антологій (в тому числі харківської та нюрнберзької поезії). Автор  6 поетичних книг (в тому числі: «Степові озера» (1982), «Обрії» (1988), «Осіння проща» (2006), «Незглибиме літо Батьківщини» (2018), «Квіти ностальгії» (2021) та книги для дітей «Абетка доброти» (2005). Автор 2 книг прози «Триблаженне дерево» (2008), «Овлур та інші повісті» (2014),  автор повісті «Пісні з колиски лихоліть»: ч. «Харків» (2017), №7-8. Перекладацький доробок: 15 книг ( в тому числі книги: «Потік» (2011), «Блакить» (2014), «Демони міст» (2016), «Мій німецький канон» (2017). Переклад романів Міхаеля Целлера «Кропп. Звіт», ч. «Харків» (2016), № 5-6; «Kastanien von Charkiv» (2020). Переклад книги новел «Ундини» Райнгарда Кнодта  (Харків: «Факт», 2020); роману Даніеля Кельмана «Тіль» (Харків: «Фабула», 2021).


Ковальова Олександра

Олександра Прокопівна Ковальова (Олеся Шепітько) народилася 28.11.1948 р. в с. Бондареве Старобільського району Луганської області в селянській родині. В 1971 році закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету (нині Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна). Кандидат філологічних наук (1980).  Член редколегії часопису «Березіль».

Автор близько сотні статей з питань літератури в періодиці та літературно-художніх збірках. Упорядник та перекладач 10 поетичних антологій (в тому числі харківської та нюрнберзької поезії). Автор  6 поетичних книг (в тому числі: «Степові озера» (1982), «Обрії» (1988), «Осіння проща» (2006), «Незглибиме літо Батьківщини» (2018), «Квіти ностальгії» (2021) та книги для дітей «Абетка доброти» (2005). Автор 2 книг прози «Триблаженне дерево» (2008), «Овлур та інші повісті» (2014),  автор повісті «Пісні з колиски лихоліть»: ч. «Харків» (2017), №7-8. Перекладацький доробок: 15 книг ( в тому числі книги: «Потік» (2011), «Блакить» (2014), «Демони міст» (2016), «Мій німецький канон» (2017). Переклад романів Міхаеля Целлера «Кропп. Звіт», ч. «Харків» (2016), № 5-6; «Kastanien von Charkiv» (2020). Переклад книги новел «Ундини» Райнгарда Кнодта  (Харків: «Факт», 2020); роману Даніеля Кельмана «Тіль» (Харків: «Фабула», 2021).

 

ВІЙНА. ІЗЮМ

Козацька столиця край Дикого Поля,
Прозора перлина прогірклого степу,
В снігу полину не притоптані стебла
І вітер благає у місяця солі

Засипати очі харцизам-забродам,
Ропою залити орду отупілу.
Тут пагін у лісі козацького роду,
Тут сіяли славу і зла не терпіли!

Все в світі минає: і щастя, і лихо.
Ця fata morgana із долі й недолі.
Та сяє крізь морок козацька столиця
Край сивого степу, край Дикого Поля!

04.03.2022


ВІЙНА. ХАРКІВ. РУЇНИ

За одним пошкодуєш, сидячи між руїн, —
Що не можеш тримати в руках джавелін,
Що недужа й безсила стареча рука
Проти зграї шакалів, ракети і літака.

За одним пошкодуєш, сидячи між руїн, —
Що не можеш нічим зупинити рої
Сарани, що невпинно летить зусібіч,
Обгризає гілля у беріз і дубів.

За одним пошкодуєш, сидячи між руїн, —
Що давно полягли побратими твої,
Ти ж, уламок старих, незборимих часів,
Не соромся сльози, в ній оновлення сіль!

09. 03.2022


ВІЙНА. МАРІУПОЛЬ

Місто Марії над морем, печалі,
Крові та сліз понад міру пролито.
Янгол спасіння сюди не причалив,
А милосердя голуба вбито.

Тут в плащаницю із надписом «Діти»
Кидають бомби, пускають снаряди.
Морю від лиха нікуди не дітись,
В моря із лихом свої субпідряди.

Псами скаженими місто Марії
Насмерть осаджене, годі благати.
З півночі пси причвалали погрітись
Біля вкраїнської пишної хати.

Люди, у кого є серце, не гайтесь!
Руште на прощу до міста Марії.
Там між руїн немовлят відшукайте,
Серця теплом захистіть і зігрійте!

18.03 2022


ВІЙНА. БУЧА. ГОСТОМЕЛЬ. ОХТИРКА

В темних безоднях піняться води,
В нішах безчасся гинуть народи.
Ті, що пішли, не повернуться знову.
Голос з могили, тиха розмова…
Сльози з ядучими скалками солі
Десь на могилах зійдуть росою.

Є в Божім Царстві й гожа година,
Там уві сні усміхнулась дитина
Й раптом заплакала і закричала,
І захлинулася в морі печалі.
Ось було небо і сонце, і мама.
Щезло за мить, вже нічого немає!
Годі вишукувать межі та грані,
Тут кожен звук пада сіллю на рани.
Й ти човник втіхи покинь на причалі,
Надто розбурхане море печалі…

20. 03.2022


ГЕРОЇ АЗОВСТАЛІ

«Нещасна країна, яка потребує героїв»
Бертольт Брехт

Можна скувати, дати отруту,
Зір затуманити можна герою.
Міль торжествує: все в неї круто!
Підла й підступна, має ж бо зброю,
Всіх малодушних аби налякати,
Всіх лицемірів благословити.
Рідного брата – в дарунок для ката.
Що буде далі, – туманом сповите.
Все буде добре, нема в тому сумніву,
Мед-молоко потечуть до вас ріками.
Лиш не чіпайте ви тих, кому сумно,
Лиш про героїв не просторікуйте!

18.05.2022

 

Подано до проєкту у 2022 році

Прокрутити вгору