ХАРЬКОВ ЖИВ!
Жизнь прорывается голосом
через смерть.
Харьков мой жив.
Он живой.
Он живёт, как впредь.
Ходят жирафы,
медведи и ходят львы.
Харьков мой выжил,
и Харькову снятся сны.
Слышу тюльпанов запах
сквозь фото дней.
Небо всё тоже синее,
где солнце — тень.
Дети проснулись на
детской площадке весны.
Скоро тревоги умолкнут
в окне тишины.
Жизнь прорывается голосом
через боль.
Бог все отчётливо видит,
он есть любовь.
Харьков всегда Украина,
и Харьков — свет.
Больше никто не посмеет
украсть рассвет.
Будут влюбленные пары
гулять в саду.
Май наступил, а за ним
станет жизнь — июнь.
Скоро родится детёныш,
родится Мир.
И Экопарк заработает
там, где был.
Жизнь прорывается голосом
через ночь.
Харьков бессмертный.
Ему все хотят помочь.
Харьков живёт и работает.
Харьков — душа.
Скоро вернутся все те,
кто уехал вчера.
Чай с бергамотом и кофе —
лишь в Ха лучше всех.
Книги на Балке,
газеты, журналы — мой свет.
Харьков несломленный.
Харьков на связи всегда.
Самый живой и прекрасный:
зима и весна.
Жизнь прорывается голосом
через обстрел.
Харьков всегда был таким,
каким быть он хотел.
Харьков нельзя разлюбить.
Он в артериях, в снах.
Утро наступит,
закончится миром война.
Харьков всегда будет помнить
всех тех, кто не жив.
Харьков — моя атмосфера,
мой вечер и мир.
06.05.2023
НАЙКРАЩЕ МІСТО
І ніяке на світі місто не відчувається так сильно як Харків.
Ти його колисаєш ніжно як первістка, що засинає.
Його рани такі особисті, так хотілося б їх позбутись.
Якби б можна було, як дитині, помастити коліна вулиць.
І ніяке на світі місто не відкликається в серці як Харків.
Ти його знаєш саме з дитинства. Харків — вірш, що ти вивчив напам’ять.
Сад Шевченко, Каскад, Парк Центральний відображений в спогадах, римах.
Ти так хочеш його дочекатись. Зустріч з Харковом буде як диво.
І ніяке на світі місто не розквітне яскраво як Харків.
Цвіт магнолій, бузок, тюльпани на теренах галявин і парків.
Магазини, в яких ти — людина, що купує своє, українське.
Харків — це моя доля єдина. Там поезія, світло і книжка.
І ніяке на світі місто не запросить до себе як Харків.
На Сумській, Олексіївці рідній ти повітря солодке ковтаєш.
Небо в Харкові так особливо відчуваєш на сонячних пальцях.
Там метро і трамваї, тролейбуси. Все, що я безумовно кохаю.
І ніяке на світі місто не чекає тебе як Харків.
Там цукерки солодші за літо, полуниця така завзята.
На Центральному ринку ти знаєш павільйони і кожен куточок.
На Вокзалі Південному зранку ти підеш за еспресо в Макдональдс.
І ніяке на світі місто не розкриє обійми як Харків.
Коли грудень — життя новорічне, що гірляндами теплими сяє.
Серце хоче так сильно лиш Миру, Перемоги для неньки-країни.
Харків мій і моя Україна: синьо-жовта весна і надія.
17.05.2023
Я — ХАРКІВ
Я — Харків. Мені боляче. БО – ЛЯ – ЧЕ. Кров тече по будинках і хатах.
Я — Харків. Ви чуєте? ХАРКІВ. Дозволяєте просто вмирати?
Я — Харків. Мої люди так хочуть цілуватись, кохатись, народжувати.
Я — Харків. Хочуть ЖИТИ всі наші. Не на цвинтар, у гості запрошувати.
Я — Харків. Я весь в ранах, подряпинах. Прокидаюсь. А світла немає.
Я — Харків. Кожен день я із Богом розмовляю, бо часу не гаю.
Я — Харків. Врятуйте від обстрілів мої парки, сади і природу.
Я — Харків. Мені дуже боляче, що мої не вернулись додому.
Я — Харків. Мені дуже страшно, коли помирають цивільні.
Я — Харків. Війна ще триває. Нові імена на могилах.
Я — Харків. Бомблять мене вранці, вночі, вдень і ввечері рясно.
Я — Харків. Закрийте вже небо. Закрийте. Молюсь я у рясі.
Я — Харків. Тримаюсь незламно, але помирають тварини.
Я — Харків. Мені дуже лячно. Врятуйте мою Україну.
Я — Харків. Мене до війни так любили, кохали взаємно.
Я — Харків. Не бачу я сни. Бачу лиш як літають ракети.
Я — Харків. Два роки війни. Два місяці майже додались.
Я — Харків. Мене б’ють вони — ті звірі, що місто стирають.
Я — Харків. Раніше були концерти, івенти з віршами.
Я — Харків. Я бачу Ісуса, Марію, апостолів в храмі.
Я — Харків. Тривога повітряна кричить як поранена кішка.
Я — Харків. Пройдіть в укриття. Телеграм і Фейсбук раптом пише.
Я — Харків. Сімсот сімдесят. Вже сімсот сімдесят дев’ять ночей.
Я — Харків. В мені є життя. Перемоги жадаю і хочу.
Я — Харків. Звертаюсь до всіх: до всіх пабліків в світі, в країні.
Я — Харків. Врятуйте мене. Зробіть розголос. Дайте надію.
Я — Харків. Війну закінчіть. Вже летять знову КАБИ, «Шахеди».
Я — Харків. І я не здаюсь. Я благаю. Закрийте нам небо.
11.04.2024
МИРНИЙ ХАРКІВ
Рожеве небо випиваю як вино — вино із спогадів про Харків довоєнний.
Мене відносить пам’ять в харківське вікно, яке забарвлено минулим і таємним.
Вірші не пахнуть більш згущеним молоком, яке любила їсти вранці на сніданок.
Душа порізана кривавим битим склом і неможливо приховати сталі рани.
Безсоння кличе в мирний Харків, мирний час, коли повітря на губах здавалось медом.
Я пам’ятаю як пішла у п’ятий клас і випускний свій пам’ятаю — присмак неба.
Несамовитий кожен вечір, кожна мить, що відбулася в моїм Харкові єдинім.
Я чую музику — самотній зимний джаз, який нагадує мені про Україну.
Знов розбиваються думки і мрії вщент, коли летять ракети в найрідніше місто.
Волати хочеться, волати крізь протест, щоб захистити Харків, захистити світло.
Мені болить мій Харків, сильно так болить, що неможливо підібрати часто рими.
Книгарні згадую, кав’ярні, магазин і безліч того, що люблю, завжди любила.
Я пам’ятаю незабутній Новий Рік, день міста Харкова на Площі, що незламна.
Потік подій, знов нескінченний цей потік, який в новинах потопає, наче в ранах.
І доторкнутись би до квітів, що ростуть у ніжнім Харкові, з яким ми у розлуці.
Все буде добре. Перемога буде скрізь. Бог зварить каву чорну в синьо-жовтій турці.
04.08.2024
СМАК СЕРПНЯ
Я відчуваю серпня смак на язику — відлуння вересня в рецепторах вечірніх.
Спитатись треба у природи про весну, яка приходить все частіше в теплих мріях.
Смакує небо як пряжене молоко, що куштував самотній місяць від безсоння.
Прозора ніч тепер прозора, ніби скло і знов нагадує місцями синє море.
Ліхтар малює світле місто, світлий шлях в жовтогарячих кольорах або відтінках.
Мені так хочеться вернутись в добрий час, коли повітря було краще за снодійне.
Вірші торкалися мене, моїх долонь і цілували в губи спритно і раптово.
Той поцілунок літ дванадцять на вустах і він назавжди залишиться моїм словом.
Кричить душа від ностальгії, що бринить, бринить і ниє в моїм серці як вовчиця.
Я так люблю мій рідний Харків, що не спить. Кохаю вулиці і площі мого міста.
Театр і музика народжують любов, яка спіткає шанувальників таланту.
В незламнім Харкові як вдома весь бомонд: митці, поети, автори і музиканти.
Книжками пахне як парфумами той світ, який я самотужки для себе обрала.
Мій Харків — ніжний і красивий чоловік, той джентльмен, що на обкладинці журналу.
Дзеркальний Струмінь, Сад Шевченко, Саржин Яр не проміняю я ніколи і нізащо.
До Перемоги вже залишилась лиш мить.
Мій Харків є і буде хлопцем, що найкращий.
12.08.2024
Подано до проєкту у 2024 році
