Годзь Наталія

100 слів про себе:

Я, Годзь Наталія Борисівна, народилася 27 травня 1970 року в родині вчительки й інженера, в якій дивним чином переплелися долі декілька поколінь вчителів з боку матері, Верменич–Годзь Ольги Іванівни, її батьки були обоє вчителями ще в часи «ЛікНепу», і справжніх народних цілителів з Полтавщини, а саме з Кобеляк, батька Годзь Бориса  Івановича, у якого також і батько, і мати лікували людей. Росла в Харкові на Основі у будинку, який побудував чудовий лікар-хірург зі ст. Основа Громеко Олександр Євгенович, син якого, Громеко Євген Олександрович, довгі роки працював інженером у бібліотеці ім. В.Г. Короленка. Росла поряд з чудовим садом, який виплекував наш сусід. Ходила у СШ № 35 на Основі, де працювала й моя мама вчителькою… Тепер, на жаль, нашої школи нема – розбита у цю війну російськими агресорами.

Може тому, що дід Верменич Іван Григорович був вчителем біології та географії, може тому, що все дитинство росла серед громекінського саду, то у свій час вибрала одержання професії вчителя  біології та хімії. У 1992 році закінчила Харківський державний педагогічний інститут ім. Г.С. Сковороди (тоді він був інститутом), у 1994 – здобула другу вищу освіту у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, а у 2003 році закінчила аспірантуру там же під керівництвом проф. В.В. Шкоди на кафедрі проф. І.З. Цехмістро (яких вже нема серед нас). В 2004 році захистила кандидатську там же. З 2003 року працюю в НТУ «ХПІ», починала на посаді асистента. Під керівництвом проф. В.П. Гриценка (якого, також вже, на жаль, нема). За ці роки праці в НТУ «ХПІ» стала доцентом, захистила у 2019 році докторську дисертацію в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди в Києві…

Вірші пишу вже певний час, бо намагалася робити це ще у дитинстві, а потім зустріла колегу, який і сформував початковий стиль моєї поезії. Досить багато віршів присвячено саме нашому місту, яке дарує нам чудові зустрічі, веде нас життям, а зараз потребує нашого з вами захисту.

100 слів про себе:

Я, Годзь Наталія Борисівна, народилася 27 травня 1970 року в родині вчительки й інженера, в якій дивним чином переплелися долі декілька поколінь вчителів з боку матері, Верменич–Годзь Ольги Іванівни, її батьки були обоє вчителями ще в часи «ЛікНепу», і справжніх народних цілителів з Полтавщини, а саме з Кобеляк, батька Годзь Бориса  Івановича, у якого також і батько, і мати лікували людей. Росла в Харкові на Основі у будинку, який побудував чудовий лікар-хірург зі ст. Основа Громеко Олександр Євгенович, син якого, Громеко Євген Олександрович, довгі роки працював інженером у бібліотеці ім. В.Г. Короленка. Росла поряд з чудовим садом, який виплекував наш сусід. Ходила у СШ № 35 на Основі, де працювала й моя мама вчителькою… Тепер, на жаль, нашої школи нема – розбита у цю війну російськими агресорами.

Може тому, що дід Верменич Іван Григорович був вчителем біології та географії, може тому, що все дитинство росла серед громекінського саду, то у свій час вибрала одержання професії вчителя  біології та хімії. У 1992 році закінчила Харківський державний педагогічний інститут ім. Г.С. Сковороди (тоді він був інститутом), у 1994 – здобула другу вищу освіту у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, а у 2003 році закінчила аспірантуру там же під керівництвом проф. В.В. Шкоди на кафедрі проф. І.З. Цехмістро (яких вже нема серед нас). В 2004 році захистила кандидатську там же. З 2003 року працюю в НТУ «ХПІ», починала на посаді асистента. Під керівництвом проф. В.П. Гриценка (якого, також вже, на жаль, нема). За ці роки праці в НТУ «ХПІ» стала доцентом, захистила у 2019 році докторську дисертацію в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди в Києві…

Вірші пишу вже певний час, бо намагалася робити це ще у дитинстві, а потім зустріла колегу, який і сформував початковий стиль моєї поезії. Досить багато віршів присвячено саме нашому місту, яке дарує нам чудові зустрічі, веде нас життям, а зараз потребує нашого з вами захисту.