РОСІЙСЬКОМУ СОЛДАТУ
Скажи, чи знає твоя мати,
Що розпочав ти воювати
З метою знищення народу,
Який виборює свободу
Своїй землі, своїй країні?
Скажи собі, хто ти віднині?
Чи жив в освяченій світлиці?
Чи пив з духовної криниці?
Ні! Зріс в смердючому болоті,
Від того — гниль в твоїй істоті.
Ти — не герой, не славний воїн.
Ти — робот путінської зброї.
Що ж ти накоїв, що накоїв?!
Вбиваєш! Падають невинні
Жінки і діти, мирні люди…
Пишатись сином мати буде?
Лікарні, школи, дитсадочки
Для тебе — це вогневі точки.
Сліди криваві — за тобою…
І ти вдоволений собою!
Коли в труні повернешся додому
(є справедливість в покаранні тому)
Кричатиме від горя мати,
Гріхи твої слізьми змивати.
НЕ ЗМИЮТЬСЯ!
Ти гідність, людяність знеславив,
Ганьбі Росії пам’ятник поставив.
21.03.2022
«Спросите вы у тишины,
Хотят ли русские войны?»
(Из песни советских времен)
ОТВЕТЫ
Нет в Украине тишины:
исчезла в грохоте войны.
«Миролюбивый русский брат»
нам уготовил сущий ад.
И «Миру-мир!» — призыв святой —
под грязной путинской пятой.
Отвечу вместо тишины:
«Не может варвар без войны.
Вранья и злобы — круговерть,
ракеты, бомбы, танки… Смерть!
Таков преступный «русский мир».
В нем Путин — царь убийц, вампир.
Россия — хищник, оккупант.
Кремль — вор, бесправия гарант.
Вся Украина, весь народ —
в борьбе за жизнь, права свобод.
Сплоченность, дух, напор борцов,
отвага, мужество бойцов,
и сила светлая молитв,
и каждый шаг священных битв,
поддержка, помощь разных стран —
все, чтоб разбить безумный план
войнолюбивого Кремля.
Вздохнет любимая земля.
Невечна адская година.
Свободной будет Украина.
Стяг «Миру — мир!» над всей Землей
взовьет победно наш герой.
Мать встретит сына, встретит дочь.
И станет тихой-тихой ночь
И слышным шепот тишины,
Нам возвращенной тишины:
«Спокойной ночи. Нет войны.»
18.04.2022
НАГОРОДЖЕНИЙ ЛЮБОВ’Ю
До війни — юнак звичайний.
Мріяв мандрувати.
В грізний час, у вирішальний
я пішов в солдати.
Знарядився воювати
з ворогом заклятим.
За свободу України,
за щасливу долю,
за кохання до дівчини
взяв у руки зброю.
А у серце взяв з собою
згадку про кохану.
Без вагань піду до бою,
бити орків стану.
Біля серця — хустиночка.
Мила вишивала.
В пам’ятну хвилиночку
душу відкривала:
«Хай ця хусточка маленька
оберегом буде.
Будь із нею, мій миленький,
і в бою, й повсюди.
У середині хустини —
калинове гроно.
Хай надасть тобі надсили
нести оборону.
Бачиш — хрестик,
шовком шитий? —
МолитвИ до Бога,
щоб міг вірити і жити.
Прийде Перемога!
Ліг гладенько на хустинку
колосочок жита.
Хай мій сокіл, мій рідненький
буде сильним й ситим.
А іще я вишивала
незабудку-квітку,
щоб завжди від тебе мала
живу, добру звістку.
Ось і сонечко яскраве
у куточку цьому.
Вірю: у проміннях слави
вернешся додому.»
Цілував дівочі руки,
обіймав кохану.
На любі піду я муки.
Переможцем стану.
В боротьбі усім народом
звільнемо країну.
Тим немає переводу,
хто за Україну.
Будуть радощі у людях.
Підуть дні святкові.
Стане хусточка на грудях
орденом Любові.
квітень 2022
ВІЙНА. З МІСЦЯ ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Небо хмарами залатане.
Ніч шепочеться з Карпатами.
Сон до мене йти не хоче.
Дощ прийшов. Про щось бурмоче…
Тож послухаю. Можливо,
він приспить моє «тужливо»
до щасливого світанку.
Іншим настрій буде зранку,
бо нарешті — мирне небо,
бо ховатися не треба.
Окупанту вийшло — здатись!
Можна в Харків повертатись.
Полюбила я Карпати.
Тільки вдома ліпше спати
і бадьоріше вставати.
Нам відновлювати місто —
Харків рідний, славнозвісний.
Де б не бути, де б не спати,
маю з вдячністю вставати
і вклонятися героям,
що від бою і до бою
йшли і йшли до Перемоги.
Ворогу скрутили роги,
щоб нам сіяти і жати,
і ніколи не тікати
з дому, з рідної оселі.
І були відкриті двері
лиш для друзів.
листопад 2022
Від імені
захисника України
СЛУХАЙ, МОСКАЛЮ!
Ти прийшов в мою країну
не дружити, а вбивати.
Знай: я рідну Батьківщину
завжди буду захищати.
І зустрів тебе, поганцю,
не обіймами, а боєм,
бо ти — путінський посланець —
кат і нелюд, а не воїн.
Ні краси не бачиш, враже,
ні дітей, ні сліз дівочих,
бо безбожна твоя раша,
сатанинські в тебе очі.
Не за правду ти воюєш,
не за славу свого краю.
Ти ґвалтуєш, ти катуєш!
Бити й гнати тебе маю.
Бити й гнати, гнати й бити,
Щоби знати, ким ходити.
Перемогу над тобою
в честі й славі я добуду.
Не пишайся, тать, собою,
бійся праведного суду.
Слава Україні!
20.12.2022
* * *
Дарує мати Всесвіту дитя
на мир, на щастя у любові вічній.
Най буде в захисті його життя!
Най квітнуть радощі непересічні!
Зростила сина. Сяяв промінцем.
Знайшов себе, свої шляхи широкі.
Їх вкрав москаль. Він злодієм-гравцем
прийшов з війною. Кляті його кроки!
Що син? Герой, відважний захисник,
за Україну — край свій рідний — бився.
Щоб ворог-тать із «руським миром» зник,
життя віддав.
Серед зірок негадано з’явився.
А Всесвіт все приймає: і дитя,
й війну смертельну, сліз і крові море,
і незахищене земне життя,
зірки, і душі, й материнське горе.
Дарує мати Всесвіту дитя
на мир, на щастя у любові вічній.
07.01.2023
Подано до проєкту у 2023 році
