Харківська обласна універсальна наукова бібліотека

Білошниченко Олена

Білошниченко Олена

100 слів про себе:

Я, Білошниченко Олена Володимирівна, народилася 12 березня 1959 року. Жителька м. Лозова Харківської області. За фахом педагог. Закінчила Слов’янський державний педагогічний інститут. Працюю вихователем-методистом у закладі дошкільної освіти. Член літературно-мистецького клубу «ЛіГос». Член спілки «Конгрес літераторів України».

Автор поетичних збірок: «Моє сонцеколо» (2020), «Крилаті мрії» (2021), «Перлини дитинства» (2021). Твори друкувалися в загальних літературних збірниках: «Хвилини осяяння» (2012), «Паралелі Лозової» (2016); у виданнях «Склянка часу», в літературно-художніх альманахах «Харківський міст». Переможець у конкурсі «Каплантида» (2017) у номінації «Переклад» — ІІІ місце, а також у конкурсі «Поетичний рушник» (2018) у номінації «Поезія для дітей» — І місце. Дипломант конкурсів: «Поетична вишиванка» (2021), «Під спів солов’я у ніч горобину» до Дня української писемності та мови (2021).


Білошниченко Олена

100 слів про себе:

Я, Білошниченко Олена Володимирівна, народилася 12 березня 1959 року. Жителька м. Лозова Харківської області. За фахом педагог. Закінчила Слов’янський державний педагогічний інститут. Працюю вихователем-методистом у закладі дошкільної освіти. Член літературно-мистецького клубу «ЛіГос». Член спілки «Конгрес літераторів України».

Автор поетичних збірок: «Моє сонцеколо» (2020), «Крилаті мрії» (2021), «Перлини дитинства» (2021). Твори друкувалися в загальних літературних збірниках: «Хвилини осяяння» (2012), «Паралелі Лозової» (2016); у виданнях «Склянка часу», в літературно-художніх альманахах «Харківський міст». Переможець у конкурсі «Каплантида» (2017) у номінації «Переклад» — ІІІ місце, а також у конкурсі «Поетичний рушник» (2018) у номінації «Поезія для дітей» — І місце. Дипломант конкурсів: «Поетична вишиванка» (2021), «Під спів солов’я у ніч горобину» до Дня української писемності та мови (2021).

 

45-ИЙ ДЕНЬ ВІЙНИ

Щодня повітряна тривога.
Гудуть у небі літаки.
Ми щиро молимось до Бога.
Війна дається нам взнаки.

Ракети хижі пролітають.
Тікають люди в укриття:
Старенькі ледве шкутильгають,
До мами горнеться дитя.

А дітям гратися б в пісочку,
Радіти зустрічі весни,
Ходити в школу, в дитсадочки,
І споглядати мирні сни!..

Жаданий мир настане скоро.
Загоїть рани рідний край.
Збереться за столом родина.
І заспіває водограй!

09.04.2022


ВІЙНА РОЗ’ЄДНУЄ РОДИНИ

Клята війна роз’єднує родини —
Біда прийшла до нашої країни.

Дитячі оченята, мов озерця,
Запали в душу до самого серця.

Шепоче: «До побачення!» — внучатко.
Яке ж майбутнє буде у нащадків?

Коли дідусь на руки візьме внука,
Навчить його нехитрої науки?

Бабусенька розкаже забавлянку,
І буде казка добра аж до ранку.

Що у майбутньому чекає ту дитину?
Коли збереться вдома вся родина?

14.04.2022


«САДИ ПЕРЕМОГИ»

На клумбі котик вигрівається.
Сусіди дачами змагаються:
Насіння сіють і городинУ,
І намагаються прогнати геть війну.

Вже у вівторок із самого ранку
Наш дід Панас подався на ділянку.
Така наснага і нечуваний накал,
Хоч позичай завзяття і потенціал!

«Домашній фронт» щоденно на роботі:
Саджа картоплю, кукурудзу потім.
Усі зусилля — внесок в Перемогу,
Щоб в Україні мИнули тривоги.

Щоб був врожай і всі жили в достатку.
Щасливі діти, з ними мама й татко.
Щоби не знали смутку, сліз і горя,
Та щоб був мир, а всі живі й здорові!

09.05.2022


КВІТУЧА ЛОЗІВЩИНА

Купався ранок в сонячнім промінні.
Дзвіночки сповіщали новий день.
Свічі каштанів вигравали в павутинні
І аромат акацій де-не-де.

Ряди ірисів різнобарвно грають
І пахощі приваблюють весь двір.
І клумби міста від такого сяйва
Здаються нам веселкою, повір.

А день дарує зовсім інше диво:
Піоновий духмяно-пишний рай!
І карнавал трояндовий казковий,
Симфонію скоріше нам заграй!

Тут кожна мить квіткова неповторна!
Тут вдих і видих — просто дивина,
Бо кожному понад усе миліше
Свій рідний край і рідна сторона.

То чари рідної землі — магічна змова.
Тут кожне слово, наче ожива —
Це нас чарує знову й знову
Прекрасне місто — наша Лозова!

08.06.2022


ВПУРХНУЛО ЛІТО

В моє відчинене вікно
Впурхнуло літо:
Промінням сонечка воно
Ласкаво вмите.

Немов метелика вуста,
Що пестять квітку,
В траві, що густо пророста,
В очах барвінку.

У липи пахощах воно,
На крилах бджілки.
І ароматне полотно
На скронях гілки.

16.06.2022


ЧОРНОБРИВЦІ

Милі чорнобривці —
Кущики пухнасті.
З ними я зростала,
То святе причастя.

Дивний оксамитець,
Пелюстки звивасті.
Дощиком умитий
Подарунок щастя.

Гріють погляд й нині
Квіточки жовтенькі.
Символ України —
України неньки!

13.07.2022


ЧИТАЮ ТИХО Я МОЛИТВУ

Читаю тихо я молитву.
Молюся Богу до небес,
Щоб зупинити кляту битву,
Бо люди гинуть. Хто воскрес?

Вражі ракети полетіли —
Забрали вмить людське життя.
А дітки жити так хотіли, —
В них вкрали світле майбуття.

Тож схаменіться, вражі сили,
Побійтесь Бога і гріха!
Скільки людей уже в могилі…
Чому, росіє, ти глуха?

14.07.2022

 

Подано до проєкту у 2022 році

Прокрутити вгору