«Лише сильним дано право на безсмертя»
О. Довженко
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року в с. В’юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, був відмінником, потім у Глухівському учительському інституті. Від 1917 року – студент Київськгого комерційного інституту.
У кінематографії – з 1926 року; працював режисером на Одеській, Київській і Московській студіях. Перші кінокартини – «Вася-реформатор», «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра». Шедеврами світового кіно визнано його «Звенигору» (1927), «Арсенал» (1929), а також «Землю»(1930), яку 1958-го на Всесвітній виставці в Брюсселі назвали серед 12 найкращих фільмів всіх часів і народів. У 1932 році створив перший звуковий фільм «Іван». Наступного переїхав до Москви, де поставив «Аероград» (1935), «Щорс» (1939). У 1940-1941-художній керівник Київської кіностудії. У роки Другої світової війни – фронтовий кореспондент, публіцист. За кіноповість «Україна в огні» 1943 року потрапив у немилість до Сталіна. Він заборонив друк кіноповісті, а 30 січня 1944-го її затаврували, як антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну. До кінця життя автор перебував у «почесному засланні» в Москві. Новий фільм зміг поставити лише через 5 років («Мічурін», 1949). Працював над кіносценаріями «Прощай, Америко! », «Поема про море», «Золоті ворота», «Зачарована Десна», «Потомки запорожців», «Тарас Бульба», «Повість полум’яних літ».
Мав славу, але доля була трагічною. Йому заборонили жити в Україні, яку він любив усім серцем… «Чи є на світі ще такі поля, такі пшениці, сади, таке небо?» («Україна в огні»).
До уваги читачів – твори митця та його біографія.
