На виставці представлені книги, які містять інформацію про звичаї і традиції українського народу, які були започатковані ще з язичництва, а потім деякі трансформувалися під впливом християнства і стали невід’ємною частиною життя українців. Крім цього виставка привертає увагу ілюстраціями проведення цих свят.
Зелені свята – це збірна назва для кількох свят церковного та народно-обрядового календарів. Починаються вони з батьківської поминальної суботи напередодні П’ятидесятниці (Трійці), а закінчується Відданням П’ятидесятниці у суботу після Трійці. «Зелені свята» включають низку окремих свят, присвячених культу природи, ними завершувався весняний календарний цикл і починалось літо. Цей тиждень називають «русальним», «зеленим» та «семиковим». Після прийняття християнства до Семика (вважається язичницької основою свята, що припадає на сьомий тиждень Великодня) було приурочено свято Трійці. У слов’янській традиції Зелені свята безпосередньо пов’язані із створенням Всесвіту. Вважається, що саме в цей день Бог створив Землю та засадив її зеленню. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю – рівно через 50 днів після Воскресіння Христового. Трійця в Україні – державне свято. І в той же час – одне з 12 найбільших свят церковного календаря.
Свою назву свято Трійці отримало на честь сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса і позначає появу Всевишнього в усіх трьох іпостасях, як святої Трійці: у вигляді Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа. Зеленим це свято стало не випадково: за легендою, земля навколо пророка Мойсея зацвіла в ту ж мить, коли Господь передав йому святі скрижалі. І зеленню був прикрашений будинок, в якому Святий Дух зійшов на апостолів.
За давньою традицією до Зелених свят прикрашають гілочками дерев храми, храмові ікони, священики одягають на службу святковий одяг зеленого, білого або золотавого кольору. Вранці, після літургії, в храмі освячують гілочки дерев та букети квітів. Потім їх використовують, як оберіг для дому, висушують для цілющих відварів, розкидають по полю для гарного врожаю або залишають під подушкою для здоров’я та міцного сну. Після богослужіння прийнято сідати за святковий стіл, відвідувати рідних та приносити їм гостинці.
Це свято поєднує в собі християнські елементи (відвідування церкви, освячення рослин тощо) з язичницькими (клечання, завивання вінків тощо). Свято було настільки шанованим серед народу, що навіть християнство змушене було залишити його в ранзі великих. Головною ідеєю святкування літнього циклу була віра в єдність людини з природою. Люди вірили в магічну силу слова в поєднанні з піснею, музикою, танцем і обрядами. У своїх проханнях народ намагався задобрити видимі й невидимі сили, щоб ті були прихильними до людей і врожаю. Вважається, що прикрашання будинків зеленими та пряними травами, ароматними квітами захищає від зла і дарує здоров’я та удачу. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил.
Обов’язковим ритуалом під час Зелених свят є відвідування могил померлих родичів. Також є давня традиція українців вшановувати у ці дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно на Зелені свята проводили церковні служби біля могил воїнів.
Ходіння на поля під час Зелених свят є давнім обрядом, який пов’язаний з землеробським культом. У давні часи, до світанку, на поле виходило все село або певний кут-рід. Йшли з піснями та жартівливими іграми дорослих (доганяння, ряження в одяг та маски подібно новорічно-меланочним маскуванням), зустрівши перші промені сонця, обходили поле. Молодь співала та створювала шумовий ефект за допомогою дзвіночків, брязкалець та інших саморобних речей. Потім розгортали на траві скатертини і починався святковий обід та частування добрих духів землі, ниви. Залишки їжі прикопували на полі та залишали на межах для русалок.
Для хлопців Зелені свята вважалися чудовим часом, щоби посвататись. Мовляв, шлюб буде вдалим і довгим. А в дівчат заведено на Трійцю ворожити на судженого.
Під час Русалій розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом. Увесь Русальний тиждень у наших Предків був святково-чарівним, і кожний день у ньому мав своє значення і призначення. У четвер – Русалчин Великдень – свято Берегинь Роду. Поминаються Душі Праматерів, приносяться жертви зі свіжовипеченого хліба на води річок. Молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають, а в четвер настає Русалчин Великдень. Не можна в четвер перед Трійцею ходити купатись, адже за легендою, у цей день із води виходять русалки, які можуть затягнути у воду. Русалчин Великдень – невід’ємне свято Зеленого тижня. Це завивання вінків, заплітання Берізки; поминальні обряди, обіди в полі, в лісі. Ритуальнi страви: солодощі, яєчня, пироги тощо. У п’ятницю – Мокоша весняна, вшанування Богині Мокоші – покровительки жіночого рукоділля. Заборонено в цей день усі види жіночих робіт, пов’язаних з рукоділлям.
