В рамках заходу підготовлено підбірку матеріалів про історію хрещення Київської Русі – України та книжково-ілюстративну виставку «В основі держави – народ, в основі нації – державність, а дух їх в культурі та вірі сяє», де представлені книги про наше історичне минуле та становлення української державності.
Щороку 28 липня Україні відзначає свято на честь однієї з найважливіших релігійних подій в українській історії. Православні відзначають День хрещення Київської Русі на честь впровадження в країні християнства князем Володимиром Великим. Офіційно свято називається День хрещення Київської Русі – України.
В 2023 році відзначається 1035-річчя хрещення Київської Русі. Цього дня у храмах ПЦУ проводяться богослужіння на честь Володимира Великого. А у 2022 році за рішенням Верховної Ради цього дня було встановлено свято – День української державності.
А тепер трохи історії… Про те, що на Русі було християнство задовго до Володимира, існує чимало історичних фактів. З літописів відомо, що Аскольд і Дір були християнами й навіть намагались запровадити цю віру у 882 році. У 955 році княгиня Ольга охрестилася під ім’ям Олена, та Русь все ще залишалась язичницькою країною згідно з «Повістю минулних літ» ще до хрещення Володимир пройшов «випробування вірою». У 986 році князь Володимир приймав послів від католиків, мусульман та юдеїв. Вони пропонували князю запровадити свою віру, щоб отримати міцного союзника. Проаналізувавши всі політичні моменти, Володимир Великий обрав православ’я, щоб зміцнити зв’язки з Константинополем і укріпити територіальну цілісність держави. Він, як відомо, не лише сам навернувся до християнства, а й посприяв тому, що воно стало державною релігією Київської Русі.
Це свято відзначаємо у день святого Володимира — одного із засновників і покровителів нашої державності. Для нас цей день фіксує і означає кілька принципових понять. Це — спадкоємність тисячолітньої історії України, нашої нації і держави. Це — неподільність Українського народу і його єдність навколо ідеї сильної держави і віри. Це — соборність усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці — Києва. Це — велика присутність Києва у світовій історії і його цивілізаційний вплив на сусідні землі і народи. Це — єдність нашого державного і духовного джерела.
Дату обрано не випадково. За літописними джерелами, хрещенню Русі передувала ще одна подія, яка укріпила віру князя Володимира ще більше. Перед хрещенням київський правитель сильно захворів і раптово осліп, але пройшовши Таїнство Хрещення до нього відразу повернувся зір. Після цього чудесного зцілення князь Володимир вигукнув, що «Тепер я пізнав Бога істинного!». Він був упевнений, що прозріння до нього прийшло тільки завдяки прийняттю християнства, тому твердо вирішив хрестити Київську Русь і всіх жителів держави. За переказами, саме в цей день у 988 році князь Володимир прийняв нову віру і повернувся до Києва, щоб охрестити народ Русі. Сам Володимир хрестився в Херсонесі, там він збудував церкву святого Василя – саме таке ім’я Володимиру дали при хрещенні. Повернувшись до Києва, князь також охрестив своїх синів і підданих, а потім знищив усі язичницькі ідоли та вівтарі. На стародавньому капищі також було збудовано церкву святого Василя, а потім і Десятинну. З історичних літописів відомо, що кияни спускалися до Дніпра, щоб охреститися саме на місці сучасної Поштової площі в Києві.
Серед усіх реформ, здійснених князем Володимиром, найважливішою була релігійна. Князь Володимир поставив перед собою мету об’єднати землі, централізувати владу, і для того необхідна була зміна світогляду. Так як язичництво з його ідолами і жертвопринесеннями не зовсім підходило державним планам князя.
Насправді ж, як підкреслює більшість істориків, за вибором Володимира стояли конкретні політичні та економічні чинники. По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від «племінних богів» і запровадження релігії за принципом «одна держава, один князь, один Бог». По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство. По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту.
