Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в Обухові Київської області в багатодітній сім’ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова.
Закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії. Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом.
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах і в партизанській газеті. Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947). У 1960-х роках був головою правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».
Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поета, Ївга, чудово співала. Андрій Самійлович в “Автобіографії” згадував, що її пісні врізалися в пам’ять на все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кінцівки. Не могло його серце миритися з трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює… І тоді він змінив пісню по-своєму: ні, не вбито козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додомоньку. А трохи пізніше почав складати вірші…
У 1930 році надрукував перші вірші в журналах. Упродовж 1935—1940 років видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (1940). У цей же період написав поеми «Трипілля», «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». У 1941 — 1944 pp. поет служив військовим кореспондентом, де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій. Героїко-трагічний пафос циклу з п’яти віршів «Україно моя!», написаний 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.
За поему «Прометей» Малишко отримав у 1947 році Сталінську премію. У 1950році з’явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.
Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50-х pp. У збірці «Що записано мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо.
Протягом 1961—1970 років вийшли збірки «Листи на світанні» (1961), «Прозорість» (1962), «Дорога під яворами» (1964), «Рута» (1966), «Синій літопис» (1968), «Серпень душі моєї» (1970).
Написав тексти пісень до фільмів: «Щорс» (1939), «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941)та інші. Автор сценаріїв кінокартин: «Квітуча Україна» (1961), «Ми з України» (1962).
• 1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему «Прометей».
• 1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем».
• 1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».
• 1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а також медалями.
Мешкав і працював у Києві. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
В рамках літературного портрету підготовлені матеріали та література про життя і творчість українського поета Андрія Малишка, а також відкритий перегляд видання творів ювіляра.
