Одне з найцікавіших свят, яке залишили нам пращури — Івана Купала. Язичницьке й магічне, із плином часу воно змінило свій сенс і стало відзначенням Різдва Івана Хрестителя, при цьому зберігаючи очищаючий обряд занурення в воду.
Після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар змінилася дата більшості церковних свят. Тепер українці святкують їх на 13 днів раніше. Як перехід українських вірян на новий календар вплинув на святкування народного свята Івана Купала? Все дуже просто. Це свято прив’язане до святкування важливої церковної події – Різдва Івана Хрестителя, яке колись припадало на 7 липня, а тепер на 24 червня. Саме тому ми святкуватимемо Івана Купала в ніч з 23 на 24 червня. Також змінилася назва — з “Купала” свято перетворилося на “Івана Купала”.
Незрозуміло, чи існував Купало чи Купайло в уяві давніх слов’ян як божество або міфологічний персонаж до виникнення свята, чи з’явився як його наслідок. Дослідники вважають, що назва дня могла виникнути від кореня “куп”, що створює ряд слів, які позначають об’єднання людей: “вкупі”, “купно”. Ще один варіант — походження від слова “купатися”: занурення у водойми відіграє у святі велику роль, адже очищення за допомогою вогню та води — це давня форма магічних дій. До свята чи після, але образ Купайла виник — і став покровителем кохання, шлюбу, продовження роду, богом літнього сонця.
Купала святкували з різними відмінностями на території всієї України. Щодо традицій — в Україні перед святом Купала збирали трави, вірячи в їхню чудодійну силу, часто зберігали їх цілий рік для лікування. Саме святкування відбувалося на берегах річок — там ставили прикрашене купальське дерево, навколо якого водили танки й співали пісні, топили у воді або спалювали опудало Купайла чи Марени. Марена у слов’ян — зимове божество, що морить землю холодом, а людину — хворобами та голодом. У деяких регіонах її також вважали старшою русалкою.
Обов’язково ворожили, адже купальські обряди вважалися магічними, а купальські вогні — жертовними і водночас очищувальними. Потім розпочиналося насичене танцями і піснями нічне гуляння. На святкування запрошували музик, які грали на скрипці, цимбалах, сопілці чи в ансамблі.
Обов’язковий атрибут Купала — велике вогнище, через яке стрибають поодинці або парами. Також вважалося, що якщо закохані зможуть перестрибнути багаття, не роз’єднавши рук, їхня любов триватиме все життя, і ще, якщо жінка відзначила Івана Купала і не побувала біля вечірнього багаття, вона відьма.
Після втоплення чи спалення опудала Марени дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити на кохання. Вони плетуть вінки з польових квітів, інколи лаштують до них запалені свічки й із заходом сонця починають пускати їх по воді. Поки вінки пливуть, дівчата йдуть понад річкою та співають. Згідно з народним повір’ям, якщо вінок пливе добре й свічка горить гарно, дівчина вийде заміж, якщо він крутиться на місці — то ще дівуватиме, а як потоне — заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега — дівчина піде заміж саме туди. Також, якщо вінок плавав по центру річки, то вважалося, що рік пройде без значних змін. Часто хлопці намагалися зловити вінки дівчат, але не будь-які, а саме коханої. Пари могли заздалегідь домовлятися про те, яким буде вінок — дівчина додавала характерну квітку чи особливу свічку. Усе це тому, що якщо хлопцю вдавалося зловити потрібний вінок, діставшись до нього вплав чи на човні, — це вважалося доброю прикметою для їхньої подальшої долі. Згодом вінки могли розвішувати вдома чи на деревах, як обереги, у деяких регіонах їх закидали на стріху хати або святити в церкві (у християнські часи).
Одне з найромантичніших повір’їв Купала — про міфічний цвіт папороті, який нібито з’являється в купальську ніч. За переказами, він квітне лише одну мить у найкоротшу ніч у році. Вважається, квітку може знайти лише молодий хлопець, часто неодружений або єдиний син в родині. Через те, що її охороняє нечиста сила, квітку здобути так важко. Але якщо вдасться — щасливчик отримає дар бачити майбутнє, здібність розуміти мову звірів і птахів, зцілювати хворих, та знаходити заховані в землю скарби.
Загалом обрядова частина Купала трансформувалася і нині занурення в воду приурочили до дня Іоанна Хрестителя, який, згідно з Євангелієм, похрестив людей у Йордані. Відтоді цей символ для вірян набув нового значення: як тіло омивається водою, так душа очищається Богом.
Так свято Купала перетворилося на день Івана Купала.
