Слова Стендаля: «Якщо розум не відважний, то навіщо ж розум», – можуть бути епіграфом не лише до його власного життя, а й до всієї його творчості.
В автобіографічній книзі «Життя Анрі Брюлара» він писав: «Мені необхідно час від часу вечорами розмовляти з розумними людьми; коли цього нема, мені здається, що я задихаюся». Він був творцем психологічного, реалістичного роману, у цьому його заслуга.
Стендаль створив свою теорію мистецтва, засновану на матеріалістичному розумінні розвитку суспільства та людини. Людина для Стендаля визначається метою її життя і засобами досягнення цієї мети. Спостереження і вивчення людини він завжди вважав найголовнішими завданнями.
Найзначнішими його романами були «Червоне і чорне», «Люсьєн Левен». Ряд творів письменник присвятив музиці, живопису, архітектурі: «Історія живопису Італії», «Рим, Неаполь, Флоренція».
Погляди Стендаля на літературу викладені у працях «Расін та Шекспір», «Вольтер Скотт і Принцеса Клевська».
