Михайло Панасович Стельмах – самобутній цікавий талант! Видатний художник слова! Один із найяскравіших знавців багатств української мови. Одночасно – поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями і романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві.
Михайло Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінниччині в родині незламного хлібороба. Дитинство письменника припало на перші післяреволюційні роки – тяжкі роки громадянської війни, руїни, голоду.
Багато незабутніх вражень лишилося від дитячих років. І одне з них – від вистави, яку вперше побачив Михайлик у сільській хаті-читальні. Враження було таке сильне, що хлопець вирішив і сам написати п’єсу. Немало днів і ночей працював над нею – і таки написав. Звичайно, це була дитяче, наївне писання. Але отой потяг до чарівного поетичного слова, до мислення образами – був прояв природного обдарування, таланту.
Перші поетичні спроби Михайла Панасовича припадають на 1936 рік. В газетах і журналах друкувалися його вірші, де поет славить рідну землю, славить дружбу народів, передає схвильованість особисті переживання, інтимні почуття . Саме на ці 30-ті роки припадає знайомство Михайла Стельмаха з корифеєм української літератури, неперевершеним знавцем рідної мови Максимом Рильським. Знайомство переросло в теплу, щиру дружбу. Так не без добрих порад Максима Тадейовича і його батьківського благословення молодий поет готує першу збірку своїх віршів.
Перебуваючи у лавах Радянської Армії Михайло Стельмах зустрів Другу світову війну. У 1941 році отримав важке поранення, після якого був списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині. Після цього Михайло Панасович працює спеціальним кореспондентом в газеті ,,За честь Батьківщини’’. Робота військового кореспондента не менш небезпечна ніж бійця-фронтовика. Після війни поет повертається до улюбленої справи – глибокого вивчення усної народної творчості. У Михайла Стельмаха була хороша і дружня родина – дружина Леся Анатоліївна та троє дітей. Син Ярослав теж став письменником, був перекладачем з різних мов, на жаль 2001 року Ярослав Стельмах загинув у автокатастрофі.
В останні роки життя Михайло Стельмах напружено працював. Життя письменника пройшло у творчій і натхненній праці.
