Слово «цигани» вже давно набуло асоціацій з чимось незаконним. Навіть похідне дієслово «вициганити» означає «добути, настирливо просячи, вимагаючи» або «задурити людині голову так, аби щось забрати в неї». Проте подібні узагальнення — ніщо інше, як дискримінація за етнічною ознакою. Серед ромів є різні люди, так само як і серед українців, американців чи корейців, але національна чи етнічна належність ніяк не впливають на характер чи дії людини. Тому краще уникати слова «цигани» і похідних, хоча, звісно, ми можемо побачити їх у культурній сфері, наприклад, у понятті «циганський театр».
Але роми — це народ, якій набагато більше, ніж стереотипне уявлення про нього. Як і серед будь-якого іншого народу, серед ромів можна зустріти абсолютно різних людей. Назва ж народу «роми» походить від грецького «romaioi» — «ромеї» і використовується для позначення групи народів індійського походження, що проживає у багатьох країнах світу, зокрема в Україні.
За даними останнього перепису, в Україні мешкають майже 48 тисяч ромів (менше 1% від усього населення), але самі ж лідери циганських громад називають цифри від 200 до 400 тисяч. В основному представники ромської національності мешкають на Закарпатті, в Одеській та Донецькій областях і в Криму. 8 квітня циганський народ, або ж, як вони самі себе називають, роми відзначають свій Міжнародний день.
Вони вийшли з Індії понад 1000 років тому і за кілька століть розселилися по всьому світу. Зараз їх налічується до 10 мільйонів.
На українські землі роми прийшли приблизно в 15 столітті. Вони переселилися сюди з країн Південної і Центральної Європи, і ставлення корінного народу до кочівників було швидше доброзичливим, ніж ворожим. А в радянський час циган почали активно залучати до колгоспів. «Вони залишались найбільш волелюбним народом. Їхній спосіб життя йшов урозріз з радянським розумінням тотального закріпачення та контролю. З одного боку – показували театр і пісні ромів у Москві, а з іншого – жорсткі переслідування, в тому числі за відсутність прописки, за мобільний спосіб життя».
Щедрість, гостинність, вірність сімейним традиціям – це риси національного характеру ромів. Шлюби з представниками інших національностей для циганів – виняток, і саме тому упродовж тривалого часу їм вдається зберігати мову і культурні традиції. «Якщо якась людина приїжджає з іншої країни, то вона шукає готель, де зупинитися. А ром – завжди знайде іншого рома, завжди його зрозуміє. Віросповідання ромів залежить від місця проживання. Наприклад, багато з кримських рома – мусульмани. Основна маса їх в Україні – православні». В Україні мешкає кілька етнічних груп ромів. Найчисленніші серед них серви, котляри, лаварі, плащуни, крими. Традиційно роми проживають невеликими громадами і переважно уникають контактів з корінним населенням. Про окрему державу вони ніколи не ставили питання. Вони живуть за інерцією. У них своя психологія. Вони намагаються не втручатися у суспільне й політичне життя навколишнього оточення, щоб не спровокувати до себе негативне ставлення та не привертати до себе особливої уваги. Через те їхні потреби обмежені найпростішими речами і через те вони не дуже опікуються освітою дітей. Їм потрібен авторитет із середовища ромів, який би їх тягнув». Такими авторитетами у ромів були циганські барони – найавторитетніші, найрозумніші представники нації. За словами Ігоря Крикунова, керівника циганського театру «Романс», у 16-17 століттях грамоти на баронство видавали європейські королі. Тепер це вже радше елемент циганстького фольклору. У ромів чоловік, звичайно, в авторитеті. Але присутній і матріархат, тому що ставлення до жінки і її роль у родині – це дуже велика справа. Тут, в Україні, цигани святкують Різдво, Великдень і День Святого Петра, тому що цигани вважають його своїм покровителем».
