23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора України, який є одним з державних символів нашої держави.
Уже сотні років синьо-блакитні та жовто-золоті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та протягом боротьби за незалежність.
Історія нашого стягу – справді багата і цікава – відображає всю історію української державності. Перші згадки об’єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком – це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.
Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки з жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР. Офіційно прапор було затверджено 27 січня 1918 року у Тимчасовому законі про флот. На есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, було піднято український стяг.
Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.
Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг. За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.
28 січня 1992 року Верховною Радою України затверджений Державний Прапор України.
В рамках хроноскопу організовано книжково-ілюстративну виставку -хроніку, на якій представлена література про історію створення та утвердження державного прапору України і ілюстративний матеріал до неї, а також до уваги читачів пропонується перегляд відеоматеріалу «Історія державного прапору України».
