О.Й.Дейч народився і навчався в Києві (закінчив гімназію та університет). Досконало володів багатьма європейськими мовами. На вечори до інтелігентної сім’ї Дейчів (батько був лікарем) приходили родини Старицьких, Лисенків, Косачів. Ще будучи гімназистом (1910), Олександр опублікував першу працю і потім систематично публікувався в газетах (в 1913-1919 рр. оприлюднив 300 своїх статей). У 1914 р. разом із режисером М.Фореггером створив у Києві Інтимний театр (Київський театр мініатюр). 1915 р. підготував 2 п’єси, написав сценарій фільму «Свята любов», інсценував повість Гоголя «Ніс» та п’єсу за романом норвезького письменника К.Гамсуна. В 1918-1919 рр. Дейч був редактором журналу «Куранти», викладав у студії екранного мистецтва, Театральній академії, майстерні екранної творчості. 1920 р. поставив спектакль для дітей за казкою Г.-Х.Андерсена. Працював лектором у Музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка.
Від 1925 року і до останніх своїх днів Олександр Йосипович жив і працював у Москві (викладав у Московському університеті, Інституті театрального мистецтва ім. Луначарського). Під час Другої світової виїжджав до узбецького міста Ташкент (працював у Середньоазіатському університеті). Брав участь у створенні й становленні київського Театру юного глядача (нині Театр на Липках).
Літературний доробок Дейча сягає близько 1400 творів. Серед них праці про Генріха Гейне, Тараса Шевченка, Лесю Українку. Писав про театр і драматургію, опублікував спогади про театральне життя в Україні початку ХХ ст., про Леся Курбаса. Є автором трагедії «Вдова з Ефеса». Перекладав твори Газенклевера, Гейне, Демеля, Новаліса, Рільке, Сервантеса, Уайльда, Шоу.
Тож щиро запрошуємо до читального залу бібліотеки всіх охочих ближче познайомитися з матеріалами літературного аркуша, глибше «копнути» інформацію про непересічну людину, якою був Олександр Дейч, відчути подих того часу, атмосферу мистецького й літературного життя України на початку минулого століття.
