В рамках заходу підготовлено історико-інформаційне досьє «Пархомівський історико-художній музей», що містить інформацію про історію заснування і розвитку музею, його засновника – П.Ф.Луньова, будівлю, гурток «Райдуга», надбання і здобутки, виставкову діяльність та сьогодення, а також відеоматеріали «Історико-художній музей у Пархомівці чекає відвідувачів» та «Пікассо у Пархомівці».
Музей у Пархомівці… Багато хто чув та мало хто знає…
Все почалося в 1947 році з ідеї звичайного сільського вчителя історії Панаса Федоровича Луньова створити художню галерею у Пархомівській школі. Учнями Луньова були діти війни, що пізнали голод, холод та жахи поневолення. Вони ще не прийшли в себе після страшних потрясінь, їм було не до тонкощів виховання. Можливо, і Луньову теж. Та природжений вчитель з перших днів відчув відповідальність за їх майбутнє. Він знав, що з часом країна оговтається від потрясінь, що завдала та страшна війна, і його учням знадобиться і духовне багатство, і вміння відчувати та розуміти прекрасне. Саме тоді Афанасій Луньов почав створювати в своєму будинку «куточок прекрасного» та залучати до нього своїх учнів.
В травні 1954 року А.Ф. Луньов запропонував своїм учням стати членами гуртка «Юний історик» та всебічно вивчати історію своєї країни та рідного краю не лише за книгами, але й через речі певної епохи. Через декілька тижнів шкільний підвал став активно наповнюватися: учні передивилися всі горища та бабусині скрині і стали приносити до школи старовинні рушники, дідівські медалі, царські монети, почорніли ікони та старовинні книги…
На кукурудзяному полі знайшли стародавнього списа та неолітичну сокиру, на горищі колишнього купецького подвір’я – старовинну кольчугу. Хвиля пошуків дійшла сусідніх сіл, до учнів приєдналися дорослі.
Так тривало ціле літо. А в ніч на 1-ше вересня Луньов переніс власну колекцію творів мистецтва та все, що знайшли його помічники, в шкільний клас. Наступного дня учні були надзвичайно здивовані та зворушені, коли, зайшовши до класу, опинилися в «справжньому музеї». Це ще не був музей в звичайному розумінні, але то була кріпка основа майбутнього Пархомівського Ермітажу.
Луньов переніс до шкільного музею не лише свої особисті знахідки та придбання, а також інструменти для роботи з старовиною. Йому доводилось подекуди бути реставратором, точніше кажучи надавати знайденим речам «першу допомогу». Навчав цього він і своїх учнів. Відчистивши від бруду яку-небудь картину чи ікону, діти шукали ім’я майстра. Найперше, чому навчав їх Луньов, була повага до кропіткої праці, яка є основою натхнення, пошуку і таланту митця.
Невідомо як дізналися про пархомівських збирачів у Спілці художників, але звідти на ім’я Луньова несподівано прийшов великий пакунок з репродукціями Третьяковської галереї та анотаціями. На їх основі разом із картинами з свого музею була організована виставка в школі, яку відвідали всі жителі села.
Та репродукції ніколи не зможуть замінити оригінали, тому А.Луньов звернувся до найбільших музеїв, відомих художників та впливових діячів культури. Те, що він замислив, було певною мірою зухвалістю. І справді, чи міг маленький сільський музей розраховувати на співчуття видатних галерей або художників з світовим ім’ям? Та Луньов писав від імені тисяч і тисяч простих трудівників.
Десь листи Луньова лише проглядали, десь відкладали в бік, десь замислювались прийняти рішення… Та в той час «відлиги» все частіше мова йшла про сприяння мистецтву.
А ще на заклик Луньова відгукнулися харківські художники, подарувавши деякі свої роботи, а потім художній та історичний музеї Харкова, Ермітаж, Музей образотворчих мистецтв ім.О.Пушкіна, Третьяковська галерея! Школярів запрошували відвідати музеї, з яких вони, як правило, поверталися не з пустими руками. Так само до «сільського Ермітажу» приїжджало чимало колекціонерів, художників та інших митців, які поступово поповнювали його фонд.
Сільський історико-художній музей став своєрідним культурно-освітнім осередком. У 60-ті роки він стає відомим далеко за межами України. Пархомівське зібрання приваблювало не лише мешканців навколишніх сіл та областей, а й зарубіжних гостей з усього світу.
Один з основних напрямків роботи будь-якого музею звісно ж виставкова діяльність. Пархомівський історико-художній музей постійно пропонував своїм відвідувачам цікаві та різноманітні виставки.
Зараз діяльність музею тимчасово припинена, але всі ми сподіваємося, що скоро настане наша перемога і діяльність Пархомівського історико-художнього музею відновиться, всі зможуть відвідати Пархомівку та наш дивовижний музей.
