Ярослав Володимирович (Мудрий) (близько 978-1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019-1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжи Рогнеди.
У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство (літописці називали його «Богохранимим» та «Богомудрим»), заснував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. До кінця його життя Русь не вела жодної війни, а сусіди залежали від неї або перебували в союзі. Не було усобиць, заколотів. В життя увійшли писане право і впорядкований суд. Виникли бібліотеки, школи, монастирі, розвивалося літописання. Русь стала невід’ємною частиною європейської цивілізації, а ім’я князя – символом давньої єдності і загальної могутності східнослов’янських народів, спадкоємців Київської Русі.
До уваги читачів представленні книги про великого князя Київського.
