5 березня 1903 року у Санкт-Петербурзі у дворянській родині з глибокими українськими коренями народилася Наталя Забіла, дитяча письменниця, перекладачка з польської, французької та російської, авторка понад 200 книг, які вийшли накладом більше 5 мільйонів примірників. Вона стала першою лауреаткою літературної премії імені Лесі Українки.
Батьки Наталі мали хист до живопису, вчилися в художньому училищі барона Штігліца. Батько став чиновником Міністерства землеробства, а мама цілком віддалася вихованню дітей, яких у подружжя було шестеро. У чотири роки Наталя навчилася читати і писати, слухаючи, як мама навчає старшу сестру. Дуже любила поезію Шевченка, змалку пробувала сама писати вірші, казки, оповідання
Усе змінилося 1917-го року. Батько залишився в Петербурзі, а мама з дітьми тікає від революційного безладу в Україну. Оселяється у невеличкому селищі Люботин на Харківщині. Щоб допомогти родині, Наталя закінчує прискорений курс гімназії та влаштовується вчителькою в школу в передмісті.
У 1925 році вона закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти (нині – Харківський університет ім. Каразіна).
Перші книжечки для дітей – «За волю», «Повість про червоного звірка», а також збірка поезій для дорослих «Далекий край».
Наталя Забіла писала і для дорослих, і для дітей, нікому не віддаючи перевагу. Саме дитячою письменницею стала у тридцяті роки, а першою книжкою для дітей була «Ясочинна книжка».
Забіла – не лише відома поетеса, а й талановита казкарка. Вона вважає, що ці твори для дітей обов’язково повинні мати щасливий кінець.
Деякі поезії письменниці покладені на музику, їх охоче співають у дитячих садочках. Свої твори авторка присвятила переважно дітям дошкільного та молодшого шкільного віку.
До уваги читачів представленітвори та біографія письменниці.
