В рамках заходу підготовлено історичну довідку «Афганська війна й Україна» та відеоматеріали «Ось чому СРСР напав на Афганістан», «День в історії. 35 років виведення військ з Афганістану» та «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. День воїнів – інтернаціоналістів».
15 лютого – день виведення радянських військ з території Афганістану, день закінчення 9-річної війни, яка принесла біль та сльози в тисячі родин. Понад 160 тисяч українців були відправлені туди політичним рішенням для виконання інтернаціонального обов’язку, більш, ніж три тисячі загинули, десятки і донині вважаються зниклими безвісти…
Війна в Афганістані — військове вторгнення СРСР до Афганістану під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану й СРСР. Почалась вона у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна разом з його оточенням та заміни його маріонетковим урядом керованого з СРСР Кармаля Бабрака. До Афганістану було перекинуто обмежений контингент армії СРСР.
Через радянсько-афганську війну пройшли понад 160 000 українців — близько 25 % від загального числа радянських військовослужбовців. З них понад 3 тисячі загинули, десятки і досі вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали понад 8 000 українців.
Багато хто пам’ятає що 15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн – Афганістану та СРСР. Але в Афганістані залишалися радянські воїни, що потрапили в полон та прикордонники, що прикривали виведення військ. Прикордонні війська КДБ СРСР охороняли радянсько-афганський кордон на території Афганістану до квітня 1989 року.
Із часу завершення військових дій в Афганістані минуло 35 років, проте до сьогодні болять рани у серцях рідних та друзів, які втратили своїх близьких на тій страшній війні.
Війна була несправедливою з боку Радянського Союзу як щодо місцевого населення Афганістану, так і власних громадян. Часто зовсім юних хлопців відправляли воювати до далекої азійської країни за інтереси вищого керівництва радянської імперії та без належної військової підготовки. Проте сучасна Україна не має права забувати своїх «ветеранів Афгану». Багато з них не обирали свою долю, а були змушені йти за наказом. Їм довелося воювати в надзвичайно тяжких умовах, де все одно знаходилося місце для військового подвигу. Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних сил України. Брали участь у миротворчих операціях нашої держави в «гарячих точках» планети, а з 2014 року героїчно захищають Україну від збройної агресії росії.
Афганська війна буде жити в людській пам’яті довго, тому що її історія написана кров’ю солдат та сльозами жінок і матерів.
Вічна пам’ять воїнам, які загинули, до кінця виконуючи свій військовий обов’язок в Афганістані, і щира шана тим, хто залишився в живих.
https://www.youtube.com/watch?v=Fd3hoX7T0dk
https://www.youtube.com/watch?v=HCSjt-MuB5c&t=829s
https://www.youtube.com/watch?v=W1QObb6jcIE
