15 січня 1622 року у сім’ї Жана Поклена, багатого буржуа, потомственого декоратора, народився син Жан-Батист. Він закінчив єзуїтський коледж, витримав іспит на звання ліценціата прав.
Але чудові перспективи не приваблювали юнака, він марив театром. У червні 1643, коли йому вже виповнився 21 рік, Жан-Батист Поклен покинув сім’ю і відкрив «Блискучий театр» в Парижі. Цей проект проіснував всього два роки і потерпів фінансовий крах. Залишилися лише борги, які Жану-Батісту платити було нічим. З цієї причини йому довелося навіть провести деякий час у в’язниці.Після цієї історії батько прокляв свого сина, заборонив ганьбити прізвище. У той час акторська професія вважалася найнижчою і називалася не інакше як презирливо «комедіант». Саме з цим пов’язують появу псевдоніма Мольєр.
Мольєр зайнявся улюбленою справою, організувавши мандрівну трупу, з якою подорожував з одного міста в інше. Поступово популярність трупи Мольєра росла, стали виступати у великих містах. Одного разу, в Лангедоке Мольєр зустрівся зі шкільним товаришем принцом Конті, який порекомендував його брату короля. І ось Жан-Батист Мольєр отримав можливість грати в театрі в Луврі. Останні півтора десятиліття життя Мольєра (1658 – 1673) були найпродуктивнішими в плані драматургії. В цей час були створені такі шедеври, як «Смішні модниці», «Уявний рогоносець», «Міщанин шляхтич», «Дон Жуан, або Кам’яний гість», «Тартюф», «Мізантроп», «Уявний хворий». Його п’єси нещадно висміюють пороки людей: жадібність, лицемірство, святенництво. Постановка при дворі комедії «Тартюф» завдала серйозний удар по католицькій церкві. У п’єсі Мольєр показав злочинність церковної влади, брехливість її моралі. Звичайно, п’єса була заборонена, і Мольєр для її порятунку «зняв» з головного героя його духовний сан, зробив його звичайним святенником і ханжею.
Помер Жан-Батист Мольєр 17 лютого 1673 році після спектаклю «Уявний хворий», в якій грав головну роль. Незважаючи на те, що відчував себе погано, спектакль скасовувати не став. Догравши роль до кінця, піти з театру сам вже не міг і помер через кілька годин. В той час акторів заборонялося ховати на кладовищах, але завдяки королю, Мольєр все ж був похований, але вночі і в тій частині цвинтаря, де хоронили самовбивць. У 1792 році його останки були перенесені в музей французьких пам’ятників, а в 1817 перепоховані на кладовищі Пер Лашез, в Парижі.
В рамках літературного портрету до уваги читачів представлені твори ювіляра, а також інформація та відеоматеріал про життя і творчість Ж.Б.Мольєра.
https://www.youtube.com/watch?v=_04IX0biwSw
