З кожним роком все далі відходять у минуле події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС, – найбільшою у світі техногенною та екологічною катастрофою. Утім, до цієї теми ще неодноразово будуть звертатися політики, вчені, медики… А для чисельної армії переселенців і, власне, самих ліквідаторів Чорнобиль назавжди залишатиметься незагоєною раною.
Чернобиль – це близько трьох з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження, 160 тис. людей із 170 населених пунктів, яким довелося покинути рідні оселі і переїхати в інші міста, це постійний страх людей за своє життя і здоров’я, за долю дітей та онуків, за екологічний стан земель і лісів, морів і рік, підземних вод.
Основний тягар робіт щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ліг на плечі військових. Солдатськими руками в Чорнобилі зроблено таку роботу, яку просто важко виміряти. Низький їм уклін за таку роботу.
Людство входить у майбутнє, оглядаючись у минуле. Такий одвічний закон історії. У тому, що було, не можна нічого змінити. Але так само нічого не можна забувати. Тож нехай слово «Чорнобиль» стане постійним і суворим нагадуванням людині про відповідальність перед прийдешніми поколіннями за все, що вона творить своїм розумом і своїми руками. Вслухаймося у слова святого писання, що дійшли до нас з глибини віків: «Мудрість розумного – знання шляху свого…».
Віримо і надіємось, що у держав і народів, усього людства вистачить мудрості, волі та відповідальності, щоб іти далі зваженим і осмисленим шляхом, на якому не залишиться місця таким зловісним віхам, як Чорнобиль.
До уваги читачів – художні твори, періодичні видання.
