Війна… За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна – це десятки мільйонів людських життів, занапащених у кривавій боротьбі з ворогом. Наша країна втратила в тому пеклі кожного другого свого громадянина.
Понад 40 місяців, з 22 червня 1941-го по жовтень 1944-го, страшна війна йшла на Україні. На фронтах у складі радянських військ було близько 6 млн. українців: кожен другий з них загинув; кожен другий із тих, хто залишився живим, став калікою. 2072 українці були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Війна вогненним смерчем прокотилася містами і селами України, цілком або частково було знищено 714 міст, 28 тисяч сіл, 2 млн. будинків. Без житла залишилося 10 млн. українців. 334 населених пункти України були спалені нацистськими окупантами разом з усіма жителями.
22 червня 1941 року війна, як щось страшне і потворне, увійшла у кожний дім. За неповними даними, з нашого району пішло на фронт близько 9500 чоловік, з них загинуло – 7400, а решта повернулися до рідних осель, але покалічені як фізично, так і морально. Близько 2000 чоловік пішло з Краснокутська, 1377 – з Мурафи, 975 – з Пархомівки, близько 700 – з Каплунівки, по 600 – з Качалівки та Любівки, 570 – з Рябоконево, 550 – з Колонтаєва, 372 – з Китченківки, 250 – з Костянтинівки… І так – з кожного з сіл району.
18 серпня 1941 року, як стверджують старожили, перші три фашистські бомби розірвалися на вулицях Краснокутська.
9 жовтня 1941 року німецько-фашистські окупанти захопили селище. Та його мешканці не підкорилися загарбникам.
Вже 10 жовтня 1941 року майже вся територія нашого району була окупована ворогом. Німецько-фашистські власті встановили режим нечуваного терору, щоб залякати населення, а потім безкарно грабувати і насилувати; гітлерівці передусім прагнули винищити людей, здатних організувати опір.
На каторжні роботи до Німеччини з Краснокутського району було вивезено більше 500 жителів, в основному молодих дівчат та хлопців.
З 15 грудня 1941 року по 10 березня 1943 року на території Краснокутського району діяла мережа підпільних організацій та груп, які проводили велику роботу серед населення по організації опору та саботажу німецько-фашистського режиму, розповсюджували листівки. Діяли партизанські загони І.Й.Копьонкіна, Кулішова, С.О.Либи, В.І.Мурнаєва та Т.С.Милюхи.
22 місяці тривала окупація Краснокутщини.
В період визвольних боїв у серпні – вересні 1943 року села Краснокутщини були звільнені від окупантів. 11 серпня 1943 року було остаточно звільнено Краснокутськ від фашистів.
Визволяючи наш край чудеса хоробрості показали воїни 51,52,67,71 та 90-ї гвардійських стрілецьких дивізій, 5-ї гвардійської повітряно – десантної дивізії, частини 31-ї танкової армії 8-го гвардійського механізованого корпусу.
5437 бійців та командирів залишилися на Краснокутщині під обелісками скорботи, тисячі за свою доблесть були відзначені орденами і медалями, а лейтенанти М.Б.Багіров та В.Ф.Нефьодов, сержанти О.Д.Майоров, І.Н.Нестеров, М.А.Ніколаєв, І.Д.Єрмалаєв, І.Л.Попов, В.А.Сидоров, Т.Е.Незговоров та А.А.Гриб стали Героями Радянського Союзу. На жаль, більшість з них – посмертно.
Багато краснокутських патріотів залишилися невідомими та, відаючи належне патріотичному рухові в часи окупації, Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 квітня 1966 року велика група патріотів – краснокутчан, імена яких стали відомі пізніше, була відзначена бойовими нагородами. Медаль «За відвагу» отримали 19 чоловік, «За бойові заслуги» – 21. Багато з них – посмертно.
Друга світова війна – війна всенародна. Вирощувати для фронту хліб, цукрові буряки, картоплю, шити одяг і чоботи, робити зброю і набої – це теж подвиг. Орати коровами начинену вибухівкою землю, впрягатися в борони, сіяти останню жменю зерна, відриваючи від голодних дитячих ротів – це теж подвиг. Рятувати поранених та віддавати свої заощадження – це також подвиг. Тож, віддаючи шану тим, хто воював безпосередньо на фронтах, не забудьмо й тих, без чиєї праці ніякої перемоги не було б.
В рамках історичного інформіксу для читачів пропонуються інформаційні матеріали про визволення Краснокутщини від нацистських загарбників та виставка-пам’ять «Краснокутщина: на шляху до визволення».
