На виставці представлені найкращі збірки творів Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, В.Симоненка, І.Драча, В.Стуса та багатьох інших відомих та улюблених українських поетів, а також збірки поетів Краснокутщини: І.В.Малиша, О.М.Кабашної, Б.Мажари, М.Дашкієва, Л.В’юнника, Л.І.Покусай, О.Яхна, Г.С.Акулова, В.Щербакова, В.Столбченка, О.Суботи, В.Миргорода, М.Кисіля, В.Василенко та О.Єрмака. Крім цього до уваги читачів рекомендовано бібліографічний покажчик про поетів, які народилися або тривалий час жили і залишилися жити та працювати на Краснокутщині.
Який бідний і порожній був би світ без поезії, живопису та інших видів мистецтва! Вони виконують важливу роль у нашому становленні, допомагають формуванню нашого світогляду, роблять з кожного справжню людину — чуттєву, співчутливу, інтелігентну, інтелектуальну. Вони підказують нам правильний шлях саморозвитку та самовдосконалення.
Поезія — це не просто віршовані слова, це форма вираження почуттів. Ніщо так добре не висловлює наші емоції та стани, як поезія. Читаючи вірші, мимоволі відчуваєш силу того почуття, яке відчуває поет до коханої людини, сім’ї, батьківщини.
Про любов, взагалі, складно розповідати. Навіть найкрасивіші слова будуть простими та невиразними в порівнянні з тією бурею пристрастей, що переживає людина в цьому стані. Тут на допомогу прозі приходить поезія, проявляючи красу цього почуття. Про поезію кажуть, що це «музика слів», «живопис, який чують». Отже, поезія червоною ниткою проходить через все життя людини, роблячи його більш яскравим та насиченим.
Творчі здібності у всіх людей різні. Але є те, що об’єднує всіх — люди здатні відчувати, кохати, сумувати та радіти. Якщо людина не в змозі сприймати світ на рівні почуттів — це вже відхилення. Саме почуття, емоції, роздуми, міркування — це ті попередники поезії, що її породжують та розвивають. Отже, значення і роль поезії в житті людини складно переоцінити. Як і інші види мистецтва, вона породжує творіння, зігріті теплотою власного серця. Поетичні вірші стають загальним надбанням і дбайливо передаються нащадкам. Можливо, таким чином накопичується найкраще, що є в людській природі.
В душі кожної людини живе її внутрішній романтик. Саме він нашіптує унікальні рядки, що згодом стають віршами. Саме цим зумовлений той факт, що поезія — завжди неповторність. Вона допомагає побачити прекрасні й незвичайні сторони в повсякденних речах, у тому простому житті, яке оточує нас щодня. Можна з упевненістю сказати, що поезія вчить любити.
Багато віршів присвячено любові до Батьківщини. Особливо це стосується українських поетів. Тут згадується творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського, Павла Тичини та багатьох інших. Яку б тему не розкривав вірш, він занурює в глибину, радує злагодженістю слів і сенсу, проявляє почуття, окрилює. Читаючи поезію та співпереживаючи разом з автором, наповнюєшся натхненням та наснагою. Отже, поезія прикрашає життя людини, робить його яскравим та змістовним. Кожен вірш, написаний від душі, є унікальним.
