Наша війна почалась не рік тому. З 2014 року наша країна зазнала нападу зі сторони сусіда з імперськими амбіціями, який має чітку мету розширити поле свого впливу. Москва порушила всі можливі домовленості та розв’язала війну, ставлячи під загрозу систему колективної світової безпеки. Але замість того, щоб здатись, ми тримаємо оборону та йдемо до визволення своїх територій, а головне – людей.
За цей рік ми бачили багато. Ми бачили жахіття війни, руйнацію цілих міст, смерті й жорстокість. Ми бачили знищення надбань української культури та спроби нав’язати нам чужу мову, чужу історію або чужі вигадки, видані за історичні факти. Але не лише це. Також ми бачили надію, віру й любов, взаємодопомогу й самовідданість, сміливість наших Захисників і єдність задля перемоги.
Ми встояли. Звісно, багато життів забрала ця війна. І ми пам’ятатимемо кожного, хто загинув, захищаючи життя населення. І кожну людину, життя якої обірвалось в окупації, під час бомбардувань мирних районів, під час спроб евакуюватись.
Наша незламність стала символом боротьби демократії з авторитаризмом, сучасного світу із застарілим. Кожного дня Збройні сили та Територіальна оборона роблять все можливе, щоб скоріше настала бажана мить нашої перемоги. Як би важко не було, вони тримаються, бо інакше не можна. І ми маємо підтримувати їх в тилу, підтримувати з-за кордону, підтримувати і словом, і ділом. Адже після нашої перемоги світ вже ніколи не буде таким, як до того страшного й переламного лютневого ранку.
Ми разом! Все буде Україна!
Публікацію підготувала провідна бібліотекарка відділу технічної і сільськогосподарської літератури Ольга Зубренко
